Автори /
Сергій Зубець (1985)
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Канікули почалися!
•
І прозріваю і прозрію...
•
***
•
***
•
Парутинські хокку
•
Бути б котом...
•
Попіл
•
Under the Same Sun...
•
***
•
Правило
•
Чужа компанія
•
Борхес
•
***
•
***
•
Вишкіл
•
Хлібина
•
***
•
***
•
І був день...
•
Холодна бруківка, або Останній день Мінотавра
•
***
•
Хайку
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
...просто йшла...
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
Запис у щоденнику
•
Кульгава роса
•
Ранкова молитва
•
Небесна дочка
•
***
•
***
Переглянути всі твори з цієї сторінки
хрипіння люте батога навчителя Петра
хіба здіймає шквал гучного сміху
хіба здіймає шквал гучного сміху
Він вважав себе справжнім поетом
Ходив гордовито, наласканий меценатом
Ходив гордовито, наласканий меценатом
Уранці зайчиком стрибав
і ловив ящірку у зеленій траві
і ловив ящірку у зеленій траві
коли під золотаве мерехтіння ліхтаря
безжурно спочиває місто,
безжурно спочиває місто,
з сухої трави
богомол
богомол
Величезним.
Чорним.
Чорним.
Полюбляю дивитися, як вмирає папір у вогні. Особливо, якщо журнал чи газета…
Увечері, повертаючись з роботи, бачу на своїй вулиці вогнище, у якому тріпочуть смугасті крильця якоїсь газети.
Увечері, повертаючись з роботи, бачу на своїй вулиці вогнище, у якому тріпочуть смугасті крильця якоїсь газети.
гострий пісок реальності
примарності м’який дощ
примарності м’який дощ
вслухаючись у серцебиття дерев і собак
врубаючись у простір стареньким велосипедом „Україна”
врубаючись у простір стареньким велосипедом „Україна”
В старенькій аудиторії,
де підлога оббита і парти облущені,
де підлога оббита і парти облущені,
Непевно почуваю себе у чужій компанії:
пальці починають тремтіти.
пальці починають тремтіти.
Сліпий Борхес стояв перед Безоднею.
Вони проникливо дивилися одне одному увічі.
Вони проникливо дивилися одне одному увічі.
Тепер ти знаєш, що таке купатись у морі на світанку,
коли пухнаста хвиля виносить тебе на зернистий берег,
коли пухнаста хвиля виносить тебе на зернистий берег,
після напруженого дня
з балачками і сварками
з балачками і сварками
Хлопчик-школярик
малює кольоровою крейдою
малює кольоровою крейдою
Котиться хлібина –
біла, немов лавина.
біла, немов лавина.
мій старший брате
коли я був малим
коли я був малим
Воно било і шкрябало
муровані стіни кам’яної в’язниці
муровані стіни кам’яної в’язниці
Це трапилось тоді, коли суцільний морок опустив крила на землю.
І так тривало, доки не порвалася тканина темряви
І так тривало, доки не порвалася тканина темряви
Ця холодна бруківка чекає Мінотавра.
Лабіринтом вулиць блукає Тезей. В руках його меч.
Лабіринтом вулиць блукає Тезей. В руках його меч.
…Вона – велика ріка самотності –
тече прямо в потилицю людини.
тече прямо в потилицю людини.
Безпритульний парк
і дерева – босі
і дерева – босі
ізолініями на карті
помічаю свій настрій
помічаю свій настрій
ящіркою бігла ти по крутій скелі
ховаючись між камінців
ховаючись між камінців
я погонич верлібрів
ще щось ворушиться під черепом мов гаддя
на скроні тисне як на гілку сніг
на скроні тисне як на гілку сніг
Червонотілі спалахи душі,
Як кров з аорти, як вогонь на глиці...
Як кров з аорти, як вогонь на глиці...
Цей одвічний мотив – дежа вю.
Де й коли я подібне міг чути?
Де й коли я подібне міг чути?
Вона ішла
неквапливою світанковою ходою
неквапливою світанковою ходою
надій твоїх мурахою
я довго блукав
я довго блукав
у спілкуванні з тобою –
в твоїх жестах
в твоїх жестах
жодної квітки
що причаїлася в твоїх очах
що причаїлася в твоїх очах
Якщо дивитися у вічі
співрозмовнику,
співрозмовнику,
Справжнє обличчя
Квітки – коли квітне
Квітки – коли квітне
ти – людина
а світ крихкий і беззахисний –
а світ крихкий і беззахисний –
З неба роса упала,
ледь не на смерть забилася
ледь не на смерть забилася
говори
говори
говори
ти небесна дочка
чиї то бентежні очі
зазирають мені в душу
зазирають мені в душу
Стіл наш,
устелений блакитною скатертиною,
устелений блакитною скатертиною,