Максим Бучацький : Думаю, що Хайям був іронічним щодо мудрого. Це може відповідати біблейській фразі, коли Бог скрив Істину від мудрих і розумних, а відкрив її "немовлятам". Мудрий був насправді сліпий, бо Любов сліпа.
Пропоную розмежувати "любов" і "кохання". Маю думку, що у процитованому вірші йдеться про кохання (у тому сенсі, як про нього чи то про неї-кохану виводить славетний сучасний Київський співак Михайло Поплавський). Пропоную обсудити, чому в українській мові є слово "кохання", тоді як у інших нема. Я тут надаю слову "кохання" приземленого, дещо еротичного, але більше екзистенціального смислу з погляду Жінки. "Кохання" повинно звестися до сім'ї, дітей, затишку, як свого результату. Я ризикну сказати, що "кохання" - не еротичне поняття у класичній жіночій категоріальній системі, а саме сімейне та родопродовжуюче, соціальне поняття. Еротизм зводиться до "забав" і витісняється.
"Любов" має ознаки трагізму і є на більш абстрактному рівні. Любов - це чоловіче поняття, яке просто сприйняли жінки, як елемент соціальної комунікації. Любов це не жіноче, тому жінки страждають від неї. Для жінки, як для Цвєтаєвої "любовь - это чувство боли всего тела вдоль". Одним словом, я згадую фільм Вуді Алена "Любов і Смерть", коли героїня -пародія мабуть на Настасью Филипівну у Достоєвського - говорить романтичному герою - Вуді Алену: I love you, but I am not in love with you, що я би переклав словами: "я люблю тебе, але не закохана". Ось в чому річ!

Володимир Ляшкевич : Круто, Максиме, сказано – особливо, що любов є чоловіче поняття. Але як тоді із закінченням - “я люблю тебе, але не закохана” ? Це свідчення того, що жінки геть змужніли? Чи щось інше? Досить суперечливо.
І стосовно Хайяма - я переконаний у відсутності у нього іронії стосовно мудрості.
А щодо “жіночого” розуміння кохання, яке приводить до сім'ї, дітей, затишку, як свого результату, напевно могла би дати роз’яснення чарівна наша і мовчазна (!!!) допоки жіноча сторона? Щоправда, жінкам важче говорити вголос про кохання...

Поліна Михайленко : ! Отже втручаюсь у загальну дискусію, формулюю дещо з приводу ... Це, знаєте, як розумна мати ніколи не стане хвалитися перед іншими своїм щирим і здоровим дитям, так і жінка не має висловити уголос "кохаю і кохана". Все від Бога - і гарне дитя і щира любов. А наші люди кажуть "Бог дав, Бог і взяв". Тому, як кажуть американські кілери у їхніх бойовиках "нічого особистого" ;-).
Це, власне, і є моє вступне слово.
А тепер - щодо репліки В.Л. про те, що "...віра парадоксально фігурує в кожній нашій зустрічі з Жінкою, але чи не обертається врешті на болісно пережиту нами, чоловіками, ілюзію? І на те саме у жінок?"
Певної персоніфікації не уникнути:

"Не руш моїх кіл!" - а що ж є кохання, як не відсутність "моїх-твоїх", а створення нового-небутнього-до-того-єдиного? І що є тоді Жінка, коли дорогі наші чоловіки кожну зустріч з Жінкою ... мають за болісно пережиту ілюзію? Бувається ближче, ніж тіло до тіла! Бувається і у жінок, і у чоловіків. Ой, не граймося словами - то не забавка. І ви, хлопці, і ми, дівчата, знаємо, як воно бувається. "Тому чи не краще відразу жити, без сумнівів і не відкладаючи нічого на потім?" Відповідь очевидна: краще!
А ще добре, що на сайті майстерень я маю змогу почитати трохи пані дослідницю і ще багатьох інших авторів, яких мені не траплялося зустріти ніде більше. Навіть (і особливо!), якщо я не з усім можу погодитися.

Володимир Ляшкевич : Браво Поліно! Я думаю, що з вашою вірою, доля змушена бути до вас поступливою. Відчувається жива, не книжна емоція, живе єство - ось, ось вона жінка в коханні! Жодних ілюзій! Полін, мені чомусь хочеться з вами у всьому погоджуватися і "відразу жити, без сумнівів і не відкладаючи нічого на потім."
І попри це все, я так розумію, з'являється, набирає своїх обрисів нова тема можливого майбутнього дослідження - "Портрет Жінки", так? Значить робимо відповідну сторіночку.
Приматів поки не досліджуємо?..

Олексій Пришляк : Пані та панове! Хороша тема у нас, мальовнича, та маю, вступаючи в ці води, теж трохи посперечатися, ні?
Володимире, а чому ж ти вважаєш, що жінка не згодиться бачити в чоловікові саме Людину? Інша річ, що вона може не згодитись, щоб у ній не бачили жінки, - і потім, хіба не ми, чоловіки, плекаємо у жінці її жіночість, щоразу підкреслюючи саме це у ній? Адже саме ми, засліплені покликом природи, актуалізуємо для себе її відмінність від нас. Мало того, це вже стало масовою культурою - середовищем виховання маленьких людей! То ж не дивно, що наша маскулінна (від лат. masculinus – чоловічий – ред.) культура плекає для нас тих, кого ми і хочемо. І ще кажемо: "Жінка на це погодиться, на це здатна, а на це - ні". Згадаймо повсюдні сучасні акценти на сексуальності! На духовності акцентувати не модно! Це знову ж таки середовище творення масової свідомості.
Потім, відносно різних розмежовувань, такий категоричний поділ на жіноче кохання і любов, як чоловіче почуття, здається дещо спрощеним. Вважаю, любов виявляє себе різноманітністю почуттів: дружніх - симпатія, підтримка; батьківських - властивих, до речі, і жінкам-матерям, донькам; любові-служінні, посвяті авторитетові, кумиру; і звісно любові-коханні, що існує у сексуально-приземленій формі, однак дає вагомі екзистенційні почуття учасникам подій. Дуже хвилюючих подій. Скажу вам, виходячи зі своєї практики, що ми, чоловіки, кохаємо не менш приземлено, у сенсі потреби у сексуальних стосунках. А от жінки - на початку - здається, використовують власний еротизм, здебільшого, як приманку, а потім успішно закопують під гори немитого посуду або одягу власну сексуальність - "не це ж бо головне у житті!" Так, не головне, але потрібне...
А між тим виглядає на те, що жінки все ж сексуальні і не лише з вигляду, бо це просте мавпування, а внутрішньо. І хіба не може бути жінка ініціатором стосунків, сексуальних у тому числі? Може, розкривається жіноча сексуальність пізніше, ніж у нас, але функціонує довше. Кажуть, і народження дітей прискорює це пробудження. А під пробудженням ми, чоловіки, частіше розуміємо відкриття оргазму? Як на мене, то жінка, яка хоч раз пережила оргазм або щось подібне до нього, "входить у смак", розкриває у собі власну сексуальність. Лібідо - велика сила. Людина може багато всього перелопатити, аби в кінцевому результаті задовольнити своє бажання.
І при таких розкладах прикиньте, чи варто звинувачувати у всіх бідах нашу прекрасну половину? Ні в якому разі! Адже "гітара в пальцях ловеласа на звуки вишукані ласа". У цьому вище призначення і ловеласа! Бо методом проб і помилок, а швидше численних спроб, можна "налаштовувати" цей Дивний Інструмент. А після доброго налаштунку така мелодія ллється, що і самій гітарі до вподоби. Серце крається, коли глянеш на інструмент, який давно не брали до рук!

Володимир Ляшкевич : Браво і Олексію! Серце крається від образів печальних, недокоханих. Втім, більше за все захоплює, Олексію, порівняння жінки й інструмента, - значить для жінок в коханні самостійне гармонійне звучання взагалі неможливе, а чоловіки без реального перебирання струн, правильної постави рук, тіла, пальців, без видобування реальних звуків таки ще можуть бути й композиторами? Себто, чоловіки в коханні наділені більшими, грандіознішими можливостями? Непогано так, спочатку багато практики, а потім і для кожної скрипочки партію складаєш. Божественно. Але, якщо довести цю аналогію до кінця, то вищим і конечним статусом інструмента є фетиш, стан кумира? - в той час, як Виконавець починає від рівня кумира і прямує до статусу Бога? Чи значить це, що вінцем Творіння таки є мужчина?

Олексій Пришляк : Зауважив одну прикольну штучку: намагання складати хвалу собі, великому, експансивне ігнорування аргументів "контра". Ні, шановні, все не так просто. Ну, по-перше, бувають чарівні інструменти, приміром, арфа, яка створює і видає мелодію сама, без арфіста, гітариста чи скрипаля. О-ля-ля! У якихсь міфах маємо такі штучки. Та ще й з наслідками, не вельми приємними, для тих, хто почує ці чарівні звуки. А, по-друге, зіграти на скрипці - не означає заволодіти її душею!
Врешті, виступаючи зараз не за чоловіків, додам, що Жінка наділена від природи живучістю, звичкою підтримувати життя, гнучкістю. Енергію прориву і експансії несе у собі все ж мужське начало. Я чув, психологи кажуть, стовідсоткових жінок і чоловіків не існує. Ми всі 2 в 1. І це супер! І тому - давайте будемо і любити, і кохати один одного, одночасно, якщо зможемо, і допоки хочеться!
Поліна Михайленко : Хоч перебивати на пів-слові і негарно, але підтримую! Як вам таке з цього приводу, майже дослівно за Олексієм:

Тобто, я стверджую, що то не він і не вона є інструментом - любов є мелодія, музика, яка звучить сама по собі. Або не звучить... То до чого тут "мужчина-вінець" та ін. подібні рими?

Максим Бучацький : Дуже цікаво і про один одного, і про одночасно, і про душу. Я, з вашого дозволу, ще трохи продовжу розділяти поняття: розділятиму тепер жіночий еротизм, як інструмент від посуду, як паранджі (цікаво, до речі, хто вигадав паранджу - чоловік чи жінка? А стосовно еротизму і оволодіння скрипкою, як душею, згадав я, друзі, цікаву оповідь. Її хтось розповідає в романі Мілана Кундери "Незносна легкість буття", де чехи сміються з такої багатогранності жіночих почуттів у колишньому Союзі (я не пригадую, але здається, що йдеться навіть про росіянок): солдат-окупант гвалтує жінку - жінка при цьому отримує насолоду. Після успішного закінчення процесу вона радісно каже йому: "Так, ти можеш мати моє тіло, але ти ніколи не матимеш моєї душі"...

Тарас : Панове, а я пропоную зараз відтворити цю розкішну сценку, де окупант гвалтує жінку, але в ролі жінки, наприклад, ви Максиме спробуєте отримати задоволення, а ось Катруся й Іринка запросто зіграють проклятих окупантів! Мотор?..

Максим Б.: Катруся й Іринка - це добре, але за певним контрактом в таких постільних сценах завжди мушу бути тільки повністю вдягненим, інакше - кличте дублера...
Володимир Ляшкевич : Хвилинку, Тарасе й Максиме, ваші зустрічні пропозиції цікаві, й дійсно багаті відтінками, до речі, й досить суперечливими, але зараз нам потрібно завершити церемонію вступних промов. У нас ще одна учасниця красномовно і цілком справедливо озирає мене крижаним поглядом. Прошу тиші...

Вікторія Гупаловська : Друзі, нарешті дійшло до моєї позиції. І тут справа не в моїх емоціях, а в обтяженості психологічними знаннями, даними психологічних та біологічних досліджень. Обтяженість ще та... Втім, постараюсь з того всього говорити лише про те, що стало моєю позицією, а також висловлюватиму власну думку безвідносно психологічних чи будь-яких інших "барельєфів".
У позиції і прагненнях жінок та чоловіків багато навіяного суспільною думкою та буденною свідомістю. Оскільки ми не можемо існувати поза соціумом, то не зможемо осягнути "автентичної" своєї сутності, хіба що у деяких ситуаціях інтуїтивне чуття сигналізуватиме нам про певну відповідність власній Самості. Впливаючи на інших, відчуваємо і їх вплив на себе. Висловлена Максимом Бучацьким думка засвідчує те, як іноді ми приймаємо наслідок, механізм за причину. "Еротизм зводиться до сім"ї, дітей, затишку"...
Чого прагнуть жінки? - Стабільності. Чому? - Кажуть, що така позиція закладена біологічно: ведучи на світ протягом 280 днів нову людину, безпомічну і безпорадну, є час подумати про те, як забезпечити їй і собі, до неї прив"язаній, умови для існування, поки триватиме ця безпомічність і "прикутість"... У цій позиції проглядається біологізм: функція жінки народжувати дітей і піклуватись про виживання потомства. Не думаю, що усі жінки з цим погодяться, бо не тільки у цьому вбачають сенс свого життя. Піклуватись про виживання потомства - функція і чоловіча. Не менше, ніж на 50%. Ми давно перестали бути одиницями лише біологічними. Давно додалася соціальність, порівняно недавно - інтелектуальність, духовність, екзистенційність.
Жінка прагне стабільності, а боїться бути відкинутою, втратити, - звідси неусвідомлюване прагнення утримати, прагнення влади.
Чоловікові ж владу надає суспільна думка Чоловік боїться виявитись неспроможним. Прагнення до досягнень - результат витісненого намагання підтвердити власну біологічну компетентність, виправдати існування, довести власну потрібність. Отже, чоловік прагне бути якомога спроможнішим. Це найчастіше витісняється. Так, з цим важко погодитись на перший погляд.
На життєвому шляху жінку підстерігає підла річ: народження дитини робить існування жінки виправданим біологічно, але не як особистості. Піклування про потомство мало, потрібне виховання. На мою думку, народжувати, ростити і виховувати гідних людей - спільна справа чоловіків і жінок. Справа нелегка, гідна поваги, може бути возведена у ранг звершення, що підтверджує не лише біологічну, але й усі інші спроможності і компетентності. Однак, попри це, і чоловік, і жінка має право на особисті здобутки, мають право робити справу свого життя. У кожного уявлення про цю справу свої, індивідуальні, однак із сильним присмаком групової атрибутики (чоловічої чи жіночої). Це і добре, і зле, але заважає вбачати у іншому перш за все Людину. Погоджуюся з ведучим - нам треба позбавлятись статеворольових стереотипів...

Володимир Ляшкевич : Дякую Вікторія за цікавий вступ і прекрасний початок теми "Портрет Жінки", втім, така ефектна жінка, як ви, не може так просто обминути тему кохання і любові. Це перше, а друге, чисто хлопчача цікавість, - ви десь там, в кінці, накидаєте наші психологічні портрети? Я думаю, ми не образимося. Особисто я буду не проти оприлюднення ваших думок щодо мене.

Вікторія Гупаловська :
Моральний кодекс психолога, та і звичайна людська вічливість забороняє мені "роздавати діагнози", хоча й психологічні, а не психіатричні. Зазвичай, особливо у психотерапевтичному процесі, у нас не прийнято при роботі з людиною або групою людей "видавати" характеристику. У більшості випадків це шкодить, викликає надто критичне ставлення до фахівця. Завдання психолога - підвести людину до того, аби вона сама побачила свої "викривлення" і сама хотіла з цим працювати. Тому у своїх подальших висловлюваннях я і надалі буду відштовхуватись від висловленого учасниками. Сподіваюсь, учасники будуть готові сприйняти висловлене мною.
А про кохання важко сказати кількома словами, як і про сексуальність. З цього приводу можна прочитати як мінімум 5 лекцій, але буде замало. Хіба що зроблю анонс. Кохання - один із різновидів любові. Еротизм більше властивий жінкам. Це - складова сексуальності. Однак, сама сексуальність розвивається у чоловіків швидше, більш нестримно і енергійно. Тому складається враження, що це нежіноча властивість.

---

КОМЕНТАРІ :

"Jakszczo widwerto goworyty "pro eto", to naslidky mogut buty straszni. Rekomendujy napered wyputu sto p'jatdesiat koсjaku, i akzentyvatus na kartynky..."

"Любов, кохання, жага потребують конкретики, бо тільки Божество можна любити одноосібно, а тут прошу переходить до персоналій. Бажаю ближче до тіла! І діла!"

---

---

ІІ. Спроба порозуміння:

---

Розмірковування над заявленими ідеями, спроба додумати думки далі - вгору, або вниз - без розширення окресленого вступом кола. Творчі співзвуччя.

---

Вболівальники:
Актори і Митці:
(зліва на право)
Оленка, Іринка, Катя
Володі, Женя і Тарас