Усі коментарі - Віва ЛаВіта - Поетичні майстерні

Коментатор Вероніка Новікова, [ 2008-06-27 00:49:30 ],
на сторінці твору "ШУКАЮЧИ ОПТИМІСТИЧНИЙ НАСТРІЙ" ЛаВіта Віва

ніч у божевільні.
(частина ІІ)

понеділок...
ох, знав би хто, як я ненавиджу понеділки!!! а все чому? ну, робота - то перше.
ну, робота - то і друге, хай і третє теж робота. але! Найстрашніший жах понеділків – моє чергування у відділенні буйних...
е, то вам не просто собі так - посидіти на стільчику під дверима палати, то...
от минулого понеділка, наприклад, нвигулював дурнуватих в сад. так одна стільчик виперла, і ну молодій березці коси заплітати.
я їй: шо ж ти, живодьоріна, робиш!
а вона: так я ж у минулому палікмахтер отого короля, про якого Конан Дойль писав...
руки заламав, відволік назад у палату. так наступного дня, коли чергував практикант, вона її, ту берізку, налисо обскубла. каже: нескромно розпатланій стояти...
тут-то я і згадав, "Лисого Короля" Конан Дойля…
а в позатой понеділок? мама рідна... :( інший буйний (кажуть, в минулому добрим поетом був) поки я виходив до вітру, схопив тапка і давай босяком ганяти по вітальні, луплячи ним по стінах, підлозі, столах, стільцях, пацієнтах, навіть мені дісталось, коли повернувся... піймав, скрутив. пикою у килим потовк, щоб всі ролікі назад за шарікі закотились, і питаю, зачєм, мол, Гєрасім? а він: "весна ж вступила в повну силу", музи з півдня летять... так це я … той … музобойку випробовував на перших зальотних...

ех, знав би хто, як я ненавиджу понеділки…

Коментатор Чорнява Жінка, [ 2008-06-27 01:10:37 ],
на сторінці твору "ШУКАЮЧИ ОПТИМІСТИЧНИЙ НАСТРІЙ" ЛаВіта Віва

... особливо терпіти не можу ніч з неділі на понеділок... Бо ліки старі закінчуються, а нових ще дохтур не виписав. Отут і починається... кого не спіймав - усе, пішли у мандри, мов таргани розповзаються. І такі ж нички знаходять! Нещодавно двох ледь знайшов: забралися в кабінет дохтура, відкрили вікно (єдине без решітки), і вже готові були стрибати. Я їх питаю: чи ви здуріли? (теж знайшов у кого питати? :), а вони мені:

Ми полинемо вдвох
туди, де, слідів не лишаючи Бог,
межі нового виписує дня...

І тут до мене дійшло: то ж вони дохтура нашого Богом кличуть. Сам чув...

А ще було...

Коментатор Вероніка Новікова, [ 2008-06-27 01:42:37 ],
на сторінці твору "ШУКАЮЧИ ОПТИМІСТИЧНИЙ НАСТРІЙ" ЛаВіта Віва

а ще було...
ох. тяжко-важко на світі жить... і особливо тяжко веснами.
то колись у психів загострення на осінь припадало, коли всі вони летіли к бісу слідом за журавлями… а в мене там якраз відпустка...
але з тих пір, як і головний свої відпустки на осінь переніс, всі загострення дурнуватих якось різко, прямо в ритмі вальсу, перелаштувались рівно на півроку.
а тепер знову весна, роботи стільки – ніколи навіть в чай головному плюнути на обіді… ну прямо дурдом якийсь! от, недавно, приходжу до щойно вигуляних психів, а вони з ОТАКЕННИМИ очима по куточках сидять і на мене жааалібно так прижааалібно дивляться, і в сторону виходу пальцями тицяють. виходжу я, значить, нічого не підозрюючи, а там… дурнувата стоїть по пояс в багнюку прикопана, і зі шланга себе водичкою поливає.
"Я -
дивна квітка,
що повниться незвіданим ароматом" -
Каже.
ага, ну я так зразу і зрозумів, що Галя (санітарка. новенька) знову психам кіно крутила. на цей раз, видно, "Біле сонце пустелі"… об'ява на касі: місця для поцілунків тільки чорнобильцям і учасникам ВВВ, блін…
а "цвєточєк" до мене знову людським голосом звертається:
"мені коріння треба пускати, води багато, і сонця..."
ну а я що? я ж добрий, Гіппократу клявся, майже божився… взяв лопату, прикопав добренько, щоб вже точно коріння пустила, зверху ще полив і пішов собі інших заспокоїти, що квіти насправді не говорять, а земля не жере психів…

а сам собі думаю: як на наступну весну зійде, можна буде і сімена зібрати… якщо тільки гарно розквітне, або яблучок вродить…

Коментатор Чорнява Жінка, [ 2008-06-27 01:59:22 ],
на сторінці твору "ШУКАЮЧИ ОПТИМІСТИЧНИЙ НАСТРІЙ" ЛаВіта Віва

З тими квітками взагалі біда... Тільки встигли мої психи заспокоїтися, всі в коло встали, за руки взялися, оченята позакривали (прочитали в тиху годину поета одного:
"Тим часом шле свій заповіт мирянам
Через рядки ментальних СМС")... так от, тільки вони заспокоїлись, чуємо: земля вібрує... Хто? Шо? Виявляється, один відбився, заліз на кам"яний фонтан у вигляді квітки і почав там мантру "Перемагаюча Смерть"кричати. Я йому: злізь, бо компоту не дам в обід! А він так зухвало всміхається і кричить мені зверху:
"Метеликом його зробить хутчіше,
Щоб жив на квітці, чувся як в Раю..."
Зліз тільки, коли воду у фонтані відкрили... Велика така струя була, потужна... Мдя на метелика він не потягнув...

Коментатор Вероніка Новікова, [ 2008-06-27 02:25:40 ],
на сторінці твору "ШУКАЮЧИ ОПТИМІСТИЧНИЙ НАСТРІЙ" ЛаВіта Віва

зате наступного понеділка було веселіше. головний нарешті гроші на годинник виділив ну і кого б він ще за ним послав? мене, ясне діло. в нього в роду плантатори півдня, кажуть, були. а я хіба винен, що смаглявим народився?..
ну, тут треба зауважити, що головний наш - страшенний естет, антикваріат любить і все таке... навіть одяг ще після діда доношує. він у нього в СС служив.
ну-то, значить, відправив він мене з двома психами по годинника, здоровенного такого вибрав, з отих, в яких ще "кукушки" є. взяли мої психи його на плечі і понесли на двір.
а я розплатився тим часом, виходжу, і тільки верхи на годинника вилазити, не встиг навіть фразу: "ну і де моя карета, раби????" закінчити, аж бачу: один псих схопив годинникову стрілку, інший хвилинну і б'ються ними, фєхтувальники, щоб їм...
питаю: що ж це ви, нелюди дуркуваті, робите?
а вони мені:
"годинникові стрілки
посперечалися
з розумом"...

що тут відповіси? проти правди не попреш…
і що не кажіть, а тяжко-важко на світі жити патологоанатомом-практикантом, коли тобі 34, а остання жінка, яка запрошувала тебе на філіжанку кави, щиро вважала себе туркою...

...зате годинник у нас у відділенні майже три тижні оригінальний стояв. навіть головному подобався: коло стіни наша розламана "кукушечниця", а поряд два психи: псих-годинникова-стралка і псих-хвилинна-стрілка...
шкода, довелось прибрати, бо якось вночі нічний охоронець ВанВаничь (нині в сьомій палаті прописався) наших психів-годинників навчив "півшостого" мовою тіла показувати...

Коментатор Чорнява Жінка, [ 2008-06-27 02:27:43 ],
на сторінці твору "ШУКАЮЧИ ОПТИМІСТИЧНИЙ НАСТРІЙ" ЛаВіта Віва

З тими квітками взагалі біда... Тільки встигли мої психи заспокоїтися, всі в коло встали, за руки взялися, оченята позакривали (прочитали в тиху годину поета одного:
"Тим часом шле свій заповіт мирянам
Через рядки ментальних СМС")... так от, тільки вони заспокоїлись, чуємо: земля вібрує... Хто? Шо? Виявляється, один відбився, заліз на кам"яний фонтан у вигляді квітки і почав там мантру "Перемагаюча Смерть"кричати. Я йому: злізь, бо компоту не дам в обід! А він так зухвало всміхається і кричить мені зверху:
"Метеликом його зробить хутчіше,
Щоб жив на квітці, чувся як в Раю..."
Зліз тільки, коли воду у фонтані відкрили... Велика така струя була, потужна... Мдя на метелика він не потягнув...

Коментатор Чорнява Жінка, [ 2008-06-27 02:27:53 ],
на сторінці твору "ШУКАЮЧИ ОПТИМІСТИЧНИЙ НАСТРІЙ" ЛаВіта Віва

З тими квітками взагалі біда... Тільки встигли мої психи заспокоїтися, всі в коло встали, за руки взялися, оченята позакривали (прочитали в тиху годину поета одного:
"Тим часом шле свій заповіт мирянам
Через рядки ментальних СМС")... так от, тільки вони заспокоїлись, чуємо: земля вібрує... Хто? Шо? Виявляється, один відбився, заліз на кам"яний фонтан у вигляді квітки і почав там мантру "Перемагаюча Смерть"кричати. Я йому: злізь, бо компоту не дам в обід! А він так зухвало всміхається і кричить мені зверху:
"Метеликом його зробить хутчіше,
Щоб жив на квітці, чувся як в Раю..."
Зліз тільки, коли воду у фонтані відкрили... Велика така струя була, потужна... Мдя на метелика він не потягнув...

Коментатор Чорнява Жінка, [ 2008-06-27 02:59:55 ],
на сторінці твору "ШУКАЮЧИ ОПТИМІСТИЧНИЙ НАСТРІЙ" ЛаВіта Віва

...решті це так сподобалось, що дня не проходило, щоб вони мовою тіла всі свої бажання не виявляли. До чого дійшло! Заходжу якось після відбою в ту саму сьому палату, а там новенький (тільки вчора привезли, він заявляв, що в його соняшнику хребет впав і більше не встає) лежить на підлозі, дивиться на мене в упор і шипить. Я у ВаньВанича питаю: це він хто щас? Виявляється, удав-упир. А нас, лікарів, вважає Іудами і хоче впити з нас кров. Запитую: а інші де (бо ліжка пусті ж)? А Ванич, білий, як пузо в кота головного, тицає мені папірець:
"лежить земля, холодна, мов удав,
зміїні трупи — наче квітки рути".
Ну, все, думаю, повний алєс капут! Всіх порєшив, гадьониш плазуючий...
Але ж ні, інші в клозеті розділилися на дві команди: одна була зерна, інша - свині. І мовою тіла намагалися показати живу картинку:
"Якщо твоє зерно не проросло,
І бісер слів знов потоптали свині"...
Отака фігня, любі малята...

Коментатор Вероніка Новікова, [ 2008-06-27 03:16:16 ],
на сторінці твору "ШУКАЮЧИ ОПТИМІСТИЧНИЙ НАСТРІЙ" ЛаВіта Віва

...і як тут не зненавидіти понеділки, середи, п"ятниці, неділі, червні, серпні, осені, весни?..
а отак! - думаю собі у відповідь і міцніше, ну майже як рідний, притискаю до пуза під майкою малееееенький пакунок з тротилом ...
а що? свято ж на носі! от я феєрверк і влаштую... психів у вирій відправлю...
а сам дивитимусь, під ніс наспівуватиму улюблену пісеньку головного:
"Ситуація –
Я в прострації…
Цілковито.
Тобто – зовсім."

і рукою їм махатиму... краса!

(на цьому, власне, я б могла і закінчити нашу сумну історію...
якби ж тільки у мене була совість...)

...що, перепрошую? тобто як "яке ще свято"? ну ви мене дивуєте, ніби в дурці ніколи не жили, їй-право! День Щасливого Дурня, любі мої. День Щасливого Дурня...

Коментатор Олександр Комаров, [ 2008-06-27 10:16:53 ],
на сторінці твору "ШУКАЮЧИ ОПТИМІСТИЧНИЙ НАСТРІЙ" ЛаВіта Віва

Муза - скарб? Ну і ну.

Коментатор Віва ЛаВіта, [ 2008-06-27 10:22:19 ],
на сторінці твору " В прострації" ЛаВіта Віва

Спасибі за пораду)), обов*язково придивлюся)) ох, Чорнявко, умієш заварити кашу інтриги...))

Коментатор Чорнява Жінка, [ 2008-06-27 11:27:03 ],
на сторінці твору " В прострації" ЛаВіта Віва

Придивись, Вітулю, придивись. Жінка ж любить вухами, знаєш? А наш Галантний Маньєрист в цьому преуспів, як ніхто. Тим паче, на острів безлюдний кличе. Ну, і шо з того, що там вже Варя Черезова буде? Його вистачить :)))

Коментатор Віва ЛаВіта, [ 2008-06-27 12:30:17 ],
на сторінці твору "ШУКАЮЧИ ОПТИМІСТИЧНИЙ НАСТРІЙ" ЛаВіта Віва

Ви не згодні?
ЦІКАВО...
ТАК -МУЗА, то і скарб, і розрада, і ЗАДОВОЛЕННЯ...)))

Коментатор Віва ЛаВіта, [ 2008-06-27 12:30:21 ],
на сторінці твору "ШУКАЮЧИ ОПТИМІСТИЧНИЙ НАСТРІЙ" ЛаВіта Віва

Ви не згодні?
ЦІКАВО...
ТАК -МУЗА, то і скарб, і розрада, і ЗАДОВОЛЕННЯ...)))

Коментатор Галантний Маньєрист, [ 2008-06-27 12:32:57 ],
на сторінці твору " В прострації" ЛаВіта Віва

Бути ворогом чоловіків не тішить :(
Тішать зойки і співи, співи і зойки - тут ви на 100% маєте рацію - і "всепоглинаюча насолода чуттєвих рефлексій".
Так "безжально світ
Змінює" мене...

Коментатор Олександр Комаров, [ 2008-06-27 13:04:06 ],
на сторінці твору "ШУКАЮЧИ ОПТИМІСТИЧНИЙ НАСТРІЙ" ЛаВіта Віва

Ну вже прямо...

Коментатор Чорнява Жінка, [ 2008-06-27 13:56:03 ],
на сторінці твору " В прострації" ЛаВіта Віва

Не змінює, галантний пане, не змінює... Лише вивільнює те, що закладено :)

Коментатор Віва ЛаВіта, [ 2008-06-27 15:28:05 ],
на сторінці твору " В прострації" ЛаВіта Віва

звичайно, змінює, а кого він не змінює? Гай-гай...роки летять і ми вже не ті, відчуваємо не так, кохаємо не тих, або взагалі не кохаємо...а лиш споглядаємо пильним оком за ними...))

Коментатор Чорнява Жінка, [ 2008-06-27 15:39:00 ],
на сторінці твору " В прострації" ЛаВіта Віва

за ким - "за ними"?

Коментатор Віва ЛаВіта, [ 2008-06-27 15:45:39 ],
на сторінці твору " В прострації" ЛаВіта Віва

ой, Маньєристе, гарний у Вас псевдонім. та й на вдачу бачу такий же Ви))йду у відпустку, нема часу роззнайомитись)), але в гості заходитиму))Чорнявка пустого не радитиме;))

	Логін		Пароль

	Зареєструватися?
	Забули пароль?