Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Марина Цвєтаєва (1892 - 1941)

Отримані вами коментарі| Залишені коментарі| Інші коментарі

Коментатор Редакція Майстерень, [ 2007-02-05 18:15:57 ],
на сторінці поезії     "x x x"   Цвєтаєва Марина

Той з каменя створений, інший — із глини,
А я — наче світло, сріблиста!
Я — зрада і зміна, на ймення — Марина,
Я — піна із моря іскриста.

Хто створений з глини, хто створений з тіла —
тим гріб і надгробні тим плити.
Я — хрещена в купелі моря — злетіла
І в льоті постійно розбита.

Проб'ється крізь серце, крізь сіті зрадливі
Моє непокірне свавілля.
Мене — чи ти бачиш цих кучерів звиви? —
Земною не зробиш ти сіллю.

Кришуся об ваші ґранітні коліна,
І з хвилею знов воскресаю!
Хай славиться піна, розсміяна піна!
Я піну високу вітаю!

в перекладі М. Тарнавської)
Коментатор Редакція Майстерень, [ 2007-02-05 18:39:47 ],
на сторінці поезії     "* * *"   Цвєтаєва Марина

* * *
В перекладі Є. Чуприни

Вже скільки їх поглинула безодня,
Розверзта вдалині.
Колись настане час у млі холодній
Розтанути й мені.

Загине все, що на землі щасливій
Палає і росте:
Мої зелені очі, ніжні співи,
Волосся золоте.

Моє життя у марноті і квіті
У забуття мине
І стане так, неначе в цьому світі
І не було мене

Мінливої, мов діти в кожній мині,
Що не тримає зла
І любить, як із полум’я в камині
З’являється зола,

Віолончель сумну і дзвін протяжний
Далеко у селі,
Себе, таку існуючу і справжню
На лагідній землі,

Тож ви мене, таку позбуту міри
Почуйте з-за століть,
Як я в вас, люди, вимагаю віри
І прошу вас: любіть!

І день і ніч любіть мене, і усно,
І написьмі
За те, що в двадцять років жити пусто
Буває так мені,

За єдність з існуванням і розбіжність
З корисністю речей,
За всю мою до вас безглузду ніжність
І холодність очей,

За швидкий рух подій несамовитих,
За правду і за гру
Від самого народження до Миті
За те, що я помру.
(в перекладі Є. Чуприни)
Коментатор Редакція Майстерень, [ 2007-02-05 18:56:33 ],
на сторінці поезії     "1930     МАЯКОВСКОМУ"   Цвєтаєва Марина

Ось ті самі вірші, за які Марину Цвєтаєву не публікували в СРСР:

Маяковському
"..................
Советским вельможей,
При полном Синоде...
- Здорово, Сережа!
- Здорово, Володя!

Умаялся? - Малость.
- По общим? - По личным.
- Стрелялось? - Привычно.
- Горелось? - Отлично.

- Так стало быть пожил?
- Пасс в некотором роде.
...Негоже, Сережа!
...Негоже, Володя!
................."
Коментатор Ганна Осадко, [ 2007-02-05 21:52:26 ],
на сторінці поезії     "* * *"   Цвєтаєва Марина

Я вважаю Цвєтаєву найгеніальнішою поетесою ХХ століття ( хоча,чому ХХ?). Якщо зважати на те, що у ХІХ жіночою поезією і не пахло, то взагалі. Вірші - як постріли - рвучкі і стрімкі, абсолютна відсутність псевдоромантики (чим, будьмо відверті, грішать жіночки, навіть славнозвісна Ахматова). Словом, Королева Поезії!
Коментатор Ганна Осадко, [ 2007-02-05 21:52:45 ],
на сторінці поезії     "* * *"   Цвєтаєва Марина

Я вважаю Цвєтаєву найгеніальнішою поетесою ХХ століття ( хоча,чому ХХ?). Якщо зважати на те, що у ХІХ жіночою поезією і не пахло, то взагалі. Вірші - як постріли - рвучкі і стрімкі, абсолютна відсутність псевдоромантики (чим, будьмо відверті, грішать жіночки, навіть славнозвісна Ахматова). Словом, Королева Поезії!
Коментатор Ванда Савранська, [ 2007-02-13 20:54:13 ],
на сторінці поезії     "x x x"   Цвєтаєва Марина

…Я знаю правду: всі інші правди – пусте!
Не треба людям з людьми на землі боротись.
Погляньте – вечір, погляньте – вже ніч іде.
Про що – поети, коханці і полководці?!
Вже вітер стелеться, уже земля в росі,
Вже скоро зоряні застигнуть заметілі,
Ще мить - і під землею заснемо усі,
Усі, хто спокою не мали й не хотіли.


Марина надихає:
Жіноча поезія
Не чекати. Не ждати біля телефону,
Витікаючи сумно сльозами в вірші.
І не слати нікому жорстокі прокльони.
Просто йти до своїх незбагненних вершин.
О, жіноча поезія, зіткана гірко
Із розлучень і зрад, поцілунків й тремтінь!
Викидаю безжально поеток добірки,
Чотирьох би лишила для всіх поколінь.
(Марія, Анна, Леся, Ліна)
Коментатор Ванда Савранська, [ 2007-02-13 21:00:02 ],
на сторінці поезії     "x x x"   Цвєтаєва Марина

* * *
Як хороше, що ваш кумир - не я,
Як хороше, що хвора я не вами,
І що ніколи збуджена земля
Не попливе під нашими ногами.
Як хороше, що я - смішна й проста,
Розкута - і не граюся словами,
Не червонію, стиснувши вуста,
Зіткнувшися зненацька рукавами.

Як хороше, що вільно при мені
Мій ніжний, ви голубите другую,
Не даєте в пекельному вогні
Мені згоріти - бо не вас цілую.
Як хороше, що ви моє ім'я
Вночі і вдень не згадуєте всує,
Що у церковній тиші - ви і я -
Ніколи не почуєм: алілуя!

Від серця вдячного - уклін низький
За те, що з ним ви - у таємній змові! -
Мій спокій зберігаєте нічний,
За зустрічі вечірні - випадкові,
За наші не-гуляння в сяйві дня,
За зорі не над нашими серцями,
За те, що біль ваш - як не жаль! - не я,
За те, що хвора я - на жаль! - не вами!
7.12.2006
Коментатор Ванда Савранська, [ 2007-02-13 21:13:42 ],
на сторінці поезії     "x x x"   Цвєтаєва Марина

Поема Кінця (з М.Цветаєвої)
…………………
– Тоді простимося...

– Я зовсім так не хотів.
Не так. (Але потяг рушив!
Хотіння – це справа тіл,
Ми ж одне одному – душі

Віднині...) І не сказав.
(Так, в мить гірку розставання
Жінкам ви, немов бокал, –
Печальне право прощання...)

Це марення? Щось не те?
Я недочув, можливо?
(Коханці, немов букет,
Кривавую честь розриву

Вручаєте...) По складах,
Розбірливо: ви сказали –
Проститися? (Так спада
В хвилину жаги і шалу

Хустина...) У цім бою
Ви – Цезар. (О, випад наглий!
Трофеєм – мені ж мою
Назад повернути шпагу!)

І далі: – Двічі вклонюсь,
Бо вперше не перший, схоже,
Іду на розрив. (Сміюсь.)
– Ви це говорите кожній?

(А світ захитався весь...)
Помста і жест Ловеласа
Гідні і роблять вам честь.
Мені ж – відділяють м'ясо

Від кістки. – Усміх. (Крізь сміх –
Смерть. Бо померли хотіння.
Хотіти – це справа тих,
Ми ж одне одному – тіні...)

Останній гвіздок – ні, гвинт –
В труну свинцево-дубову.
– Останнє прохання: ви...
Ніколи, прошу, ні слова

Про нас... нікому із… ну...
Наступних. (Так стогнуть ноші
Поранених – у весну!)
– Так само і я вас прошу.

А перстень на згадку? – Ні.
(І погляд – бездонні версти
В далі, відсутньо-сумні.
Печать на серце – мій перстень,

На руку твою... Із'їм!
Без сцен!) – Чи варто спитати:
А книгу тобі? – Як всім?
Не треба зовсім писати.

Книжок...


.............
Перша, як в шахи? Ну от,
Мій хід – не буду втрачати.
Нас навіть на ешафот
Першими просять – до страти.

(Сльози, зрадливі такі, -
Як їх загнати у очі?!
Ось-ось потечуть річки.)
Побачите ви – не хочу!

–Прошу, не треба дивитись!!!

Гордо – очима
Лечу в вишину.
– Милий, ходімо,
Ридати почну!
5 -7.12.2006
Коментатор Ванда Савранська, [ 2007-02-13 21:16:28 ],
на сторінці поезії     "x x x"   Цвєтаєва Марина

Емігрантка
(з Марини Цветаєвої)

О ностальгіє! Вже давно
Ти мною викрита, мороко!
Мені байдуже, все одно –
Де абсолютно одиноко,

Якими бруками брести
Додому з кошиком базарним.
Мій дім… Чужий для мене ти,
Немов шпиталь або казарма.

Мені однаково – серéд
Якого натовпу пропавши,
Як звіру, їжити хребет
І витісненим бути завше

У себе, в почуття, на дно.
Ведмедем білим без крижини
Де не прижитись – все одно,
І де принижуватись нині.

Не втішить мови рідна суть
Молочним покликом одвічним.
Однаково мене не чуть,
Мене не зрозуміти стрічним.

Читач мій - поглинач новин,
Газетних тон пліток і бруду,
Двадцятого століття – він.
А я – до всіх століть вам буду!

Колода мертва – от і все,
Що залишилось від алеї.
Все рівно все втрачає сенс,
І, може, найрівніше – теє,

Далеке, як душа моя,
Що народилася колись-то:
Гублю ознаки й мітки я,
І дати зірвані, як листя.

Так не зберіг мене мій край!
В лиху годину навіть кату –
Як мою душу не розкрай –
Ні родимки не відшукати!

Всяк дім і храм мені пусті,
Усе одно, і все єдино.
Але як встане на путі
Мій кущ, і кущ отой – калина…
20.11.2006
Коментатор Ванда Савранська, [ 2007-02-13 21:19:07 ],
на сторінці поезії     "x x x"   Цвєтаєва Марина

Про "Поему Кінця" вражений Б.Пастернак писав Цветаєвій: " Який ти великий, диявольськи великий артист, Марино!" (1926 р.)
P.P.S. "У Празі відбулася моя зустріч з Мариною Цветаєвою, пам'ять про яку я бережу і несу крізь все більше наростаючу гущавину часу..." – Костянтин Родзевич пережив М.Ц. на 47 років.


М. Цветаева
Поэма Конца
(Раздел 6, отрывок)

–Тогда простимся.

– Я этого не хотел.
Не этого. (Молча: слушай!
Хотеть – это дело тел,
А мы друг для друга – души

Отныне…) – И не сказал.
(Да, в час, когда поезд подан,
Вы женщинам, как бокал,
Печальную честь ухода

Вручаете…) – Может, бред?
Ослышался? (Лжец учтивый,
Любовнице, как букет,
Кровавую честь разрыва

Вручающий…) – Внятно: слог
За слогом, итак – простимся,
Сказали вы? (Как платок
В час сладостного бесчинства

Уроненный…) – Битвы сей
Вы – Цезарь. (О, выпад наглый!
Противнику – как трофей,
Им отданную же шпагу

Вручать!) – Продолжает. (Звон
В ушах…) – Преклоняюсь дважды:
Впервые опережён
В разрыве. – Вы это каждой?

Не опровергайте! Месть,
Достойная Ловеласа.
Жест, делающий вам честь,
А мне разводящий мясо

От кости. – Смешок. Сквозь смех –
Смерть. Жест. (Никаких хотений.
Хотеть – это дело тех,
А мы друг для друга – тени

Отныне…) Последний гвоздь
Вбит. Винт, ибо гроб свинцовый.
– Последнейшая из просьб.
– Прошу. – Ни когда, ни слова

О нас…никому из…ну…
Последующих. ( С носилок
Так раненые – в весну!)
– О том же и вас просила б.

Колечко на память дать?
– Нет. – Взгляд, широко-разверстый,
Отсутствует. (Как печать
На сердце твоё, как перстень

На руку твою… Без сцен!
Съем.) Вкрадчивее и тише:
– Но книгу тебе? – Как всем?
Нет, вовсе их не пишите.
Книг…

……………….
–Так первая? Первый ход?
Как в шахматы, значит? Впрочем,
Ведь даже на эшафот
Нас первыми просят… – Срочно

Прошу, не глядите! – Взгляд. –
(Вот-вот уже хлынут градом!
Ну как их загнать назад
В глаза?!) – Говорю, не надо

Глядеть!!!

Внятно и громко,
Взгляд в вышину:
– Милый, уйдёмте,
Плакать начну!
1924
Коментатор Юлія Овчаренко, [ 2007-02-28 12:59:14 ],
на сторінці поезії     " * * *"   Цвєтаєва Марина

Поети, створивши шедевр, відпускають його у вічність... Вірш живе не словами людини-творця, а молитвою серця...
Якби моє сереце мало право підписатися під цим віршем, я б наділила його присвятою "Себастіану"...
Бо він його ніколи не прочитає, не почує, не відповість... Бо його вже не існує в реальності, він носить інше ім"я і покинув той світ, де він жив.
І стоятиме той світ древнім храмом - порожнім скляним собором на перехресті чотирьох вітрів... Його покинули боги нетривкої священної релігії, але пам"ять про часи їх панування ще тремтить у повітрі ароматом чандану, осідає на стінах поетичною молитвою...
Коментатор Ванда Савранська, [ 2008-03-22 17:53:00 ],
на сторінці поезії     "x x x"   Цвєтаєва Марина

* * *
А віршам тим, написаним так рано,
Що і не знала я, що я − поет,
Які злетіли бризками фонтану,
Іскринами ракет,

Які ввірвались, чортенята вперті,
В святилище, де сон і фіміам,
Моїм рядкам до юності і смерті,
− Нечитаним рядкам! −

Розкиданим в пилюці магазинів,
(Де не бере ніхто їх і не брав!),
А віршам тим, немов коштовним винам,
Прийде своя пора.
27.12.2007
Коментатор Чорнява Жінка, [ 2008-03-22 18:17:14 ],
на сторінці поезії     "x x x"   Цвєтаєва Марина

Цветаєва - одна з найулюбленіших :)

Непоганий переклад. Є тільки два моменти, на мій погляд:
"А" на початку і в кінці звучить, ніби Марина намагається щось довести (напівдитяче). А вона нікому нічого не доводила, вона просто знала. Може, краще "І"?
"Моїм рядкам до юності і смерті" - якось двозначно це "до" звучить. І потім "о юбности и смерти" - не зовсім те ж саме, що "к".
Коментатор Олег Короташ, [ 2008-08-18 00:18:04 ],
на сторінці поезії     "x x x"   Цвєтаєва Марина

Марина була і, думаю, залишається неперевершеною у російській поезії ХХ ст.))
Коментатор Редакція Майстерень, [ 2008-08-18 08:53:56 ],
на сторінці поезії     "x x x"   Цвєтаєва Марина

При всій повазі до творчості Марини Цвєтаєвої, особисто я, не вважаю її абсолютно кращою у всьому. Простір поезії безмежний - від символічного (містерійного) сприйняття-передачі (більш близького жінкам) до логічно-концептуального (чоловікам) і це все поєднує обрій посттілесної чуттєвості - обрій інтелектуальної чуттєвості і т.д.
Світова поезія (мистецтво) зробила у 20 столітті дуже великі кроки і Марина Цвєтаєва одна із тих Майстрів, що здійснювали прорив...
Словом, якщо не говорити про чоловічу поезію, то я з вами згідний.
Коментатор Чорнява Жінка, [ 2008-08-18 10:19:28 ],
на сторінці поезії     "x x x"   Цвєтаєва Марина

У Марини Цвєтаєвої, на мою думку, більше чоловічого в поезії (і у віршуванні як такому, і у світогляді), ніж у багатьох її сучасників-поетів. Недарма вона терпіти не могла слова "поетеса" :)
Коментатор Редакція Майстерень, [ 2008-08-18 10:41:40 ],
на сторінці поезії     "x x x"   Цвєтаєва Марина

Можливо, Любо, значення слова "поетеса", на той час було не зовсім коректне в контексті процесів звільнення жінки...
Багато авторів-чоловіків теж мають жіночий характер письма, тобто містерійно-символічний, - і таке (у чистому вигляді) звучання дуже цікава річ, що мені нагадує - у кращому розумінні - пісенність італійських Демосів Русосів. Інша справа, що зазвичай маємо еклектику, і йде більш-менш насичене використання "жіночих методів". Продовжую вважати, що Марина Цвєтаєва геніальна саме у містерійно-символічній (вічно жіночій) поезії, та і що їй робити у напівтонах логічно-концептуальних побудов, підкріплених чоловічим досвідом керування світом? :)
Коментатор Чорнява Жінка, [ 2008-08-18 11:13:31 ],
на сторінці поезії     "x x x"   Цвєтаєва Марина

У цілому погоджусь, хоча вельми іронічно сприймаю подібне розмежування на "жіноче" і "чоловіче" - занажто вже нестікі матеріїї воно зачипає :)

Але хочу навести лише один приклад:

* * *
Если душа родилась крылатой —
Что ей хоромы — и что ей хаты!
Что Чингис-Хан ей и о — Орда!
Два на миру у меня врага,
Два близнеца, неразрывно-слитых:
Голод голодных — и сытость сытых!
Коментатор Редакція Майстерень, [ 2008-08-18 14:40:06 ],
на сторінці поезії     "x x x"   Цвєтаєва Марина

О, звичайно, Любо. Критично потрібно ставитись до усього, але все самостійно не охопиш і якимсь джерелам ми повинні довіряти :)

Приклад гарненький, і він, як на мене, ледь не ідеальний взірець жіночості у мистецтві, "містерійно-символічного" світосприйняття-світотворення.
Коментатор Чорнява Жінка, [ 2008-08-18 15:53:01 ],
на сторінці поезії     "x x x"   Цвєтаєва Марина

Цікаво було б, Володю, з вами подискутувати з приводу саме цього вірша, але... справи невідкладної важливості кличуть на узбережжя :)
1   2