Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Ірина Зелененька
очі насправді – океани
тому я ніколи не потону
Тихий – вірю
Атлантичний – знаю




Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   Dislike
    Постав собі смайлик,
    рандомна дівчинко,
  •   California Dreamin'
    Татова футболка Оld Navy,
    кольору берлінського склепіння,
  •   ***
    Сад у бабуні. Білих яблунь ряд…
    Впирається у грушу неба тім’ячко.
  •   ***
    Зимно. Віра моя – наче Віра Холодна.
    Ми вмираємо десь од іспанки до ранку.
  •   ***
    уливається в мене зима
    наче кров
  •   Пастиш на зиму
    У полісі, де проспекти скавчать перед нас хортами,
    де сніг у вітрини пнеться, зростається з чобітком,
  •   ***
    сняться сни. я в Колодяжному.
    білу хату із вікнами в літо будую.
  •   ***
    Кажуть, гори близькі до солоного світла зірок.
    А мені розбивали і ноги, і серце Ґорґани…
  •   ***
    І метелики падають з неба, і сині орли…
    Серце досвітків сонце доп'є, як чужу медовуху.
  •   ***
    Хижа думка напроти, як нерпа нервова, німує.
    Є слова, як луна. Що із того? Це тільки слова.
  •   ***
    Сніг наступає зі сходу,
    зболені ранки бредуть.
  •   ***
    Білі дерева йдуть,
    ніби прочани, в ніч.
  •   ***
    Виглядай мене із полювання по той край біди,
    де годинник у дзьобі несе боривітер білусі.
  •   ***
    Вугільна гілка на дощі для грому – мітка.
    Я вийду. Сад. Зоря - прудка, мов перська білка.
  •   ***
    Ріка мені давно пустила кров.
    Така густа я, Господи, отавна.
  •   ***
    Пусти мою душу нагору,
    де молиться ліс,
  •   ***
    кіт мармуровий
    м’який наче літо
  •   ***
    у місті Лева
    небесна брама
  •   ***
    У травні день – таки дитятко-Спас.
    Роса, як мати, з вервиці, з гомілки.
  •   ***
    Так хочеться падати снігом у небо – не вмію;
    себе привела до землі – колисала хвилину.
  •   ***
    Учора знову падала на сніг:
    а дотик не такий - ніхто, нізвідки.
  •   ***
    Ти впав униз - упали два крила
    і плакали безмовно, полиново.
  •   ***
    Бачиш, Іване Хрестителю, знову Йордань.
    Знову шепоче морозами крапелька глею.
  •   ***
    Скидається сонце на Дантове пекло,
    милуюся - біла, сміюся - блакитна.
  •   ***
    Хто улещує сни, де "Німфеї" Моне?
    Між окатого інею пишуться звори.
  •   ***
    Біжу, щосили, – падаю у сніг…
    А тигри вен урвали біле серце.
  •   ***
    У кішки велике серце, їй легко людей любити,
    і хочеться облизати малесеньке кошеня.
  •   ***
    Юродивий ховався вночі від сумної сорочки.
    По стіні прослизали думки, як голодні вужі.
  •   ***
    Я зостануся в цій діброві:
    білі трави, солодкі трави...
  •   ***
    Одягнула твою сорочку:
    ребра просяться тихо в руки.
  •   ***
    У місті дощ, як буриме сумне.
    Трамвай тримає зорі над рікою.
  •   ***
    Приклади мене тихо, як літо, до ночі, до скроні.
    Я не знаю, навіщо ця жертва; а треба - бери.
  •   ***
    Можеш мене добити,
    можеш кидати камінь;
  •   ***
    Люблю очі меду, наповнені світлом,
    навпроти сумної, тонкої ріки.
  •   ***
    Осінні губи запаху журби:
    на тілі легко розчинили слово.
  •   ***
    Пригости мене чорним вином у гарячому сонці,
    на червоному тілі журба - як побита луна.
  •   ***
    Перепрошую серце, лишаю каплицю на вітрі.
    Хто ми завтра з тобою? - сьогодні питаю дощем.
  •   ***
    Завтра не зможу тебе любити,
    завтра я - відьма, аорта стигне.
  •   Strittu di Missina
    дерево горлом біжить -
    задихаються плечі
  •   ***
    Я жорстока. Прости. Не даю поцілунку до сну.
    Вимагаю магнолій. Змагаюся з вітром і серцем.
  •   ***
    За виноградом сонце. Краплі вряд.
    Затишшя серця. Кров тече лозою.
  •   ***
    Обличчя вечірні, всі маски в антракті.
    Маестро-зітхання за тактом: у такті
  •   ***
    На квітку небо падає - до світла;
    ніч не дає ні персня, ні човна...
  •   ***
    То ніби гатка – вишні на дощі.
    Гашетка ночі пожаліла руки.
  •   Нічне танго
    Танці на п’яльцях. Бери моє тіло й не спи.
    Риби коралові – руки – і ритми, і рими.
  •   ***
    Місяць, неначе справді,
    кисло-солодке яблуко –
  •   Контемпорарі
    Тіло болить, ніби мальва, натягнені руки.
    Танець нагадує вени Христа на Голготі.
  •   ***
    краплі привчили мене
    до музики Верді:
  •   ***
    Я, напевно, тебе не люблю.
    Я, напевно, кохаюся з тишею.
  •   ***
    сонце – Моне світанку
    кілька монет
  •   ***
    Опалена трава і вохра неба:
    край неба поле - мідне, наче гріш.
  •   ***
    Розлито на полі скрипку -
    цвіркун заспівав у світі.
  •   ***
    Спалахую, мов зірка чебрецю...
    Бджола несе медок і карий спокій.
  •   ***
    літня тиша
    мучиться
  •   Портретування літнього поля
    Чоловік розмальовує світ -
    мрія пензлика масляно-вперта.
  •   ***
    Ходив туман. Про нього думав гай.
    Оливи пахли, падало мовчання.
  •   ***
    Завмирає серцем рима...
    Тільки дороги -
  •   ***
    Джміль-медовар утретє прилетів
    шукати в полі жінку-конюшину.
  •   ***
    Я не твоя. Вже сонце - заколесник.
    У возі днів дощі, дощі, дощі...
  •   ***
    Яка густа я падаю в жасмин:
    даю рукам його кадильні руки.
  •   ***
    Шляхами...
    Розкрита до неба,
  •   ***
    І я не знатиму, коли...
    І я не знатиму, навіщо...
  •   ***
    Я утікаю ніччю у сади.
    Мені не треба теплої одежі.
  •   ***
    Хочу собі хату,
    файну велику хату
  •   ***
    Візьми мене на руки. Я – дощі.
    Я стукала у двері, може, двічі.
  •   ***
    Дім на горі, де є бурштини,
    захланні камені, як матові сичі.
  •   ***
    На світі меж, розкаянь і рубців
    вечірнє сонце – нібито зигота.
  •   ***
    У світлі рим хибує тінь і темінь.
    Двозначні риси вечора-чола.
  •   ***
    Кумасі-вишні сперлися на світ.
    Лоскоче хрущ німе затишшя звуком.
  •   ***
    А він спасав тебе, та не від мене,
    отой чугайстир, одиноко-сірий.
  •   ***
    Спасибі, дощ, за висріблені тонкощі:
    народить вишня сонце і мене.
  •   ***
    Увечері прийшов додому сад,
    уже босоніж був опісля мене:
  •   ***
    Мої думки – побілені планети,
    до Великодня сповідддю світи.
  •   ***
    Куди ідеш, озимий чоловіче?
    Чоло і серце знакові на смуток.
  •   ***
    Я отака. Люби мене з полів.
    Ромашки літ… Не рви їх у букети.
  •   ***
    Сварга зими -
    небо покраяне.
  •   ***
    Як ти важко живеш -
    дотинає юрба і вклякає.
  •   ***
    Стагнація журби, відкрита рана тиші...
    У цій весні весло замучиться в човні.
  •   ***
    Шукаю серце. Липи-кунтуші.
    Шукаю слід окрушини і болю.
  •   ***
    ...ця груша росте тут ще від тих часів,
    коли на місці нинішнього села шумів ліс;
  •   ***
    Альбоми снів купила у бомжа ,
    то на вагу – лише одна цигарка.
  •   ***
    М’яку печаль до Бога несемо –
    катренами вінчаємо вітчизну.
  •   ***
    Люблю тебе. Розкажи,
    чому наче біла вишня?
  •   У твої зимові вертепи, Поділля…
    Ой у світі на повіті
    пішла слава по всім світі
  •   ***
    Жовкне сад, і листя пахне раєм.
    Ніби він побіля серця, скраю.
  •   Автопортрет
    Я - мідна, я - осіння вишня,
    недбало скинула минуле.
  •   ***
    жебрачкою
    біля твого серця
  •   ***
    Я впізнаю твоє серце
    під старою курткою…
  •   Навколо майбутнього України й картини Віторе Карпаччо “Проповідь святого Стефана”

    Вечірнє сонце – прощенний дяк
  •   ***
    Тонко, від ночі вище, скажемо, ніби свічі, –
    схочеться малювати каракоко на вічі.
  •   ***
    Скотився сніг, собакою приліг
    і облизав мовчання серед ночі.
  • Переглянути всі твори з цієї сторінки