Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Олена Побийголод (1965)
«Колись ми нарешті позбавимось російської мови, і тоді нам знадобляться переклади з російської літератури».
(З листа С.Бандери до М.Рильського)

Отримані вами коментарі| Залишені коментарі| Інші коментарі

Коментатор С М, [ 2025-10-23 10:34:58 ],
на сторінці поезії     "Пустомедія"   Побийголод Олена




таки, щось від подерев’янського, щось від шиллера
& навіть нагадало рідну 13ту палату)

бракує такого на ПМі, але що ж
все не просто, інші часи, інші пріоритети
Коментатор Олена Побийголод, [ 2025-11-10 19:17:55 ],
на сторінці поезії     "1970. Дебют"   Побийголод Олена

Мене завжди захоплювала майстерність цього вірша, в якому автор набагато далі за інших вийшов за межі еротики, але зумів затриматися на самому краєчку... І раптом закортіло перекласти. Зробила що могла.
Коментатор С М, [ 2025-11-10 19:45:43 ],
на сторінці поезії     "1970. Дебют"   Побийголод Олена




я би все ж таки переклав би ті надра, як нетрі

цікаво було порівняти із перекладом Петра Скорописа
Коментатор Олена Побийголод, [ 2025-11-11 04:51:45 ],
на сторінці поезії     "1970. Дебют"   Побийголод Олена

Переклад Петра Скорописа (2021):

1

Після всіх іспитів, вона
в суботу запросила в гості друга;
темніло, і тримався корок туго
пляшиною червоного вина.

А у неділю дощ не ущухав;
і гість навшпиньки вибирався поміж
стільців рипучих, і знімалась одіж
з вертлявого в простінкові цвяха.

Її рука дісталася стола
і плюснула до роту лишки чаю.
В кімнаті ще стояла півімла.
Дно ванни позувало водограю

емалями облупленого дна,
і пустота зі милом духовитим
виповнювала ще один канал
сполучення з великим білим світом.

2

Дверима ані рипнувши, рука
була – він осмикнув її – обтерта
від плям в кишені; чулося, як решта
з вина плеснулась в полах піджака.

Проспект ще спав. Зі водостічних труб
зливались води, миючи бруківку.
Він уявив цвяха і цівку тиньку,
і казна-чом з його набухлих губ

зірвалось слово (Боже упаси
годити у його толеруванні),
і добре, що під'їхало таксі,
бо він би ціпенів у дивуванні.

Він роздягався, щойно зі гостей,
не глядячи на свій просяклий потом
ключ до нівроку безлічі дверей,
отетерілий з першим оборотом.
Коментатор Олена Побийголод, [ 2025-11-11 04:52:13 ],
на сторінці поезії     "1970. Дебют"   Побийголод Олена

Дякую за наводку! Якось пропустила...
Давайте тоді наведемо його тут.
Коментатор Олена Побийголод, [ 2025-11-11 04:59:35 ],
на сторінці поезії     "1970. Дебют"   Побийголод Олена

Отже, до цього перекладу маю кілька зауважень:
- у першому рядку бракує ще однієї стопи;
- «після́» – ненормативний наголос;
- «до роту лишки» → «до рота рештки»;
- «емалі» (множина) – ні, на ванні одна «емаль»;
- «зі милом» → «із милом»;
- рима «дна = канал» не відповідає римовій манері цього твору;
- «обтерта = решта» – взагалі дуже погана рима;
- «зі водостічних» → «із водостічних»;
- «уявив цвяха» – ні, «уявив» потребує знахідного відмінка, тобто «уявив цвях»;
- «зірвалось слово» – збіг приголосних;
- «Боже упаси» – навіщо ця транскрипція? Українською – «борони, боронь, крий, ховай Боже»;
- «просяклий по́том» може бути одяг, а не тіло;
- «оборот» – мені здається, це русизм, ключ робить «оберт».
Коментатор С М, [ 2025-11-11 09:27:06 ],
на сторінці поезії     "1970. Дебют"   Побийголод Олена




о так, критика цікава і корисна всякчас
я сам не є Петро Скоропис, не подумайте

мені цікаво співставляти варанти і версії
є таке
Коментатор С М, [ 2025-11-11 09:31:38 ],
на сторінці поезії     "1970. Дебют"   Побийголод Олена




якщо говорити про еротику
& власне, про той "ключ"

то із обох перекладів не дуже зрозуміло
що то є
але, може, це і на краще

одверто кажучи, я не сильно кохаюся в ЙБ
хоча, респектую багато чого, шо вже там

це казочка собі, ну, поети люблять казочки
Новаліс вважав вершиною будь-чого творчого
поетичну казку

тут не зовсім поетична казка
радше епізод

але ну, заради Бога
незгірше дозвілля, перечитати це все

дякую Вам, само собою
Коментатор Олена Побийголод, [ 2025-11-11 18:06:04 ],
на сторінці поезії     "1970. Дебют"   Побийголод Олена

Ну от, про «ключ» трошки конкретизувала, що скажете?
Коментатор С М, [ 2025-11-11 18:57:38 ],
на сторінці поезії     "1970. Дебют"   Побийголод Олена




я - ніхто

ну, мені подобається комунікація
якби, є розмова, є теми
чому не побалакати, і про поезію жеж


Ваша конкретизація хороша, так
я не сперечаюся, комусь цікаво, чого ні

я би радше критикував сам твір, але авторові ШО вже
до якоїсь критики
а тим більше, Вам це до смаку, ну і добре

добре, коли все добре у добрих людей
Коментатор Олена Побийголод, [ 2025-12-22 14:17:23 ],
на сторінці твору     "Мертві Душі, Поема (2019)"   Побийголод Олена

Торік майже випадково отримала цю книжку. «Мертві-Душі-Поема» мені дуже сподобалася (написана дотепно і на високому літературному рівні), і закортіло її перекласти (хай вона буде і в нас).
Чесно кажучи, це було непросто, витратила чи не рік... Напевне, є якісь огріхи, якщо хтось щось помітить, будь ласка, дайте знати.
Коментатор Юхим Семеняко, [ 2026-01-11 08:32:36 ],
на сторінці поезії     "1991. Радіоперехоплення"   Побийголод Олена

Завжди співчував цьому примітному візуально і малопримітному в іншому аспекті виконавцю своїх пісень. Він з'являвся і зникав зі своєю акустичною гітарою великих розмірів.
І востаннє зник, але вже з життя, як з'ясувалось, у 2022-гому.
Пісенька, на мою думку, така собі. Може, бажано чути в оригіналі.
Можна не вказувати URL. Бо кому оте воно потрібне, крім як для перекладів.

З повагом і подякою, Ю. С.
Коментатор Олена Побийголод, [ 2026-01-12 22:28:11 ],
на сторінці поезії     "1991. Радіоперехоплення"   Побийголод Олена

Дякую за увагу до моїх зусиль, це дуже підтримує!
Щодо цього автора. Л.Сергеєв вельми тверезо дивився на своїх співвітчизників. Він – один з небагатьох російськомовних авторів, які уже в 1990-х зрозуміли, що оті страшні риси російського народу, які ми зараз відчуваємо на собі, не були прищеплені радянською владою (як ми колись думали), вони були притаманні російському народу здавна, а різні влади їх тільки експлуатують в тих чи інших обставинах.
Крім того, творчість Сергеєва імпонує мені своєю великою іронією.
І не хочу я їм залишати нічого годящого, маємо все це перекласти, і мати у себе!
Коментатор Юхим Семеняко, [ 2026-01-17 14:02:29 ],
на сторінці поезії     "1987. Про любимих тварин "   Побийголод Олена

Я себе підтримую в цьому поетичному світі, в якому одного разу так виник, як виникають термінатори або ніхтоки. Це нова множина до займенника "ніхто"
От і цікавлюся світом.
Гарний Ваш переклад, а переклади, якщо вони зроблені з мови нашого божевільного сусіда, але пристойних авторів і без надання оригінального тексту, це бодай якась історія, варта уваги.
Я не перекладач, і моїми скарбами можна не цікавитись.
Бозна-які переклади мене теж не обходять.
Законно зацікавили англомовні і от Ваш.
Минулий "сіндбад" якось користувався обома.

З повагом, Ю.С.
Коментатор Редакція Майстерень, [ 2026-01-26 12:32:56 ],
на сторінці поезії     "Нагнало холоду"   Побийголод Олена

О так і є. Гарно все підмічено. Кожен міг би додати щось своє на цю тему...
Коментатор Олена Побийголод, [ 2026-02-19 07:19:22 ],
на сторінці поезії     "1843. У дорозі"   Побийголод Олена

**** Інші переклади ****

Віктор Ох (2011)

Ранок туманний. Він ніби весь сивий.
Ниви зажурені, снігом укутані.
Раптом згадаєш часи старовинні,
і пригадаєш обличчя забуті вже.

Зустрічі перші й останні стрічання,
пристрасні й часті розмови пригадуєш,
милого голосу тихе звучання,
погляди сором’язливі і жадібні.

Сльози згадаються з усміхом дивним.
Безліч всього пригадаєш з минулого,
слухавши гомін коліс безупинний,
дивлячись в небо широке задумливо.

Юрій Отрошенко (2012)

Ранок туманний, на поле безкрає –
Сніг із дощем, день у мряці ховається,
Несамохіть щось тобі нагадає,
Рідне далеке забуте згадається.

Кожне промовлене слово – кохання;
Погляди спраглі, що серця торкаються,
Перші побачення, зустріч остання,
Милого голосу звуки згадаються.

Миті прощання, той усміх примхливий,
Можна згадати ще безліч, сприймаючи
Гомін коліс, монотонно–рухливий,
Думкою в небо високе злітаючи.
Коментатор Сонце Місяць, [ 2026-02-19 08:44:21 ],
на сторінці поезії     "1843. У дорозі"   Побийголод Олена




о так, Ваш переклад мабуть кращий із презентованих поруч, Олено

всякі уклінності


я оце порозмислював, щодо "ропоту колес"
ну не гомін, то точно

сам би перекладав десь-так (із дозволу)


Згадуй розлуку та усмішку дивну,
Інше згадавши рідне і дальнє,
Слухай цю скаргу коліс незупинну,
Дивлячись в небо широке безкрає.


звісно, це не інтерпретація, це навскидку
але мене цікавив звук коліс, як би він виглядав
трохи точніше
Коментатор Олена Побийголод, [ 2026-02-22 09:43:25 ],
на сторінці поезії     "1843. У дорозі"   Побийголод Олена

Дякую за увагу і час!
Коментатор Олена Побийголод, [ 2026-03-04 13:09:07 ],
на сторінці поезії     "1973. Є тільки мить"   Побийголод Олена

Цей текст виявився доволі популярним серед перекладачів. Ось ще кілька перекладів.

Ігор Федчишин (2012):

Клопітно нам в цьому світі бурхливому,
Є тільки мить, що ласкає серця,
Є тільки мить між вчорашнім та нинішним,
Саме вона має назву – життя.

З року у рік ми на спокій загадуєм,
Він лиш для тих, хто ніде не спішить,
А для зорі, що палає і падає,
Є тільки мить, обворожлива мить.

Вмить промайне все життя наше праведне,
А за гріхи дорікати не смій,
Миті одній ми будуємо пам’ятник,
Миті одній, тільки миті одній.

Щастям назвем ми всі миті поблажливо,
Лихо і сум заберем в небуття,
Є тільки мить між минулим і завтрашнім,
Саме вона має назву – життя.

Віктор Леві (2015):

Все тут примарне, в цім світі розбурханім.
Є тільки мить – не впустити зумій.
Мить – від минулого крок до майбутнього,
і все життя, як в краплині, у ній.

Спокій нам душі не тішить, не радує.
Для пірамід – вічний спокій століть.
А для звізди, що зірвалася й падає,
є тільки мить, палахка тільки мить.

Хай світ летить курсом певним, одміряним,
з ним не завжди по дорозі мені.
Чому я вірний, чому тільки вірю я –
миті одній, тільки миті одній.

Щастя нас жде а чи в лихові бути нам,
є тільки мить – не впустити зумій.
Мить – від минулого крок до майбутнього,
і все життя, сенс життя, тільки в ній.

Микола Кирилюк (2019):

Все є примарним у світі бурхливому,
Мить осідлай ту, що мчить в небуття,
Ту, що летить у майбутнє з минулого,
Міцно тримай, вона – наше життя.

Спокій одвічний навряд чи порадує,
Спокій – для древніх лише пірамід.
Зірка ж яскраво лиш мить з неба падає,
Але ця мить завжди в серці щемить.

Світ не спинити, у далеч прямує він,
Та не завжди я попутник йому.
В чім та ціна, чим же так ризикую я?
Миттю одною, що рівна життю.

Стріну чи щастя, чи, може, біду якусь,
Міцно тримайся за мить із буття,
Ту, що так мчить у майбутнє з минулого,
Адже вона зветься наше життя.

Володимир Остріжний (?):

При́марне усе в цьому світі бурхливому,
Є тільки мить ти її і тримай.
Є тільки мить між минулим і майбуттям,
Саме вона є життям – пам’ятай.

Спокій віків серце вряд чи порадує,
Спокій віків для старих пірамід.
А для зорі, що зірвалася і падає,
Є тільки мить, лиш сліпучая мить.

Хай же цей світ в даль летить крізь століття,
Але не завжди в нас дорога одна.
Чим дорожу, ризикую на світі я,
Мить лиш одна, то є мить лиш одна.

Щастя дано нам зустріть чи біду іще,
Є тільки мить ти її і тримай.
Є тільки мить між минулим і майбуттям,
Саме вона є життям – ти це знай.
1   ...   13   14   15   16   17