Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Тамара Шкіндер
Моє кредо життя і сенс кожної миті - залишити слід, а не наслідити.




Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   ***
    Минають дні, мов поторочі.
    За вікнами сивіє даль.
  •   ***
    Хотілося б зими, але катма.
    Снігів розкішних, а натомість - злива,
  •   ***
    Тональність день наш змінює поволі.
    Мажорно чуються нові акорди.
  •   ***
    На зламі літ, на сповіді
    Всі почуття оголені
  •   ***
    Порушено правила руху.
    Прийшли не в той час й не туди...
  •   ***
    Побути хочеться мені на самоті,
    Де поглинає стрим глибока ніша
  •   ***
    Багатострунна сніжна вертикаль.
    Небесних арф лунають дивні гами.
  •   ***
    Сніг перебілює барви осінні.
    Паморозь сріблить зело.
  •   ***
    Не поранюсь об сни,
    По їх лезу вернусь у минуле.
  •   ***
    Блищить, немов слюда, старий асфальт.
    І я іду по нім, то вдих, то - видих.
  •   ***
    З-під копит – іній!!! Десь удалині
    Грудень мчить полями на баскім коні.
  •   Грудень
    Стоять сіро-оголені дерева.
    Грудневий день, хоч снігу ще нема.
  •   ***
    Я давно не вірю у дива.
    Та веселка восени, хіба не диво.
  •   ***
    Момент істини стане пророчим,
    Коли глянеш пильнесенько в очі -
  •   ***
    Чомусь так хочеться грози,
    Щоб стрепенувся світ громами
  •   ***
    Понад тином мальвова хурделиця
    Розкидає ніжні пелюстки.
  •   ***
    І ще одна минає осінь.
    Збігає краплями тепло.
  •   ***
    Напишу лист в минуле
    Й не відправлю ніколи.
  •   ***
    Новизною не здивує світ.
    Все давно комусь переболіло.
  •   Пам"яті батька
    Тебе давно уже немає, тату.
    Та вірю, що ти дивишся з небес
  •   ***
    Притупилося майстра перо,
    Зашарілася й зблідла рима.
  •   ***
    Докупи день збирає вечір сизий,
    Спалахуючи блиском ліхтарів.
  •   ***
    Устами мед...
    Але гірчить приправа
  •   ***
    "Пливе кача по Тисині".
    Котрий рік пливе...
  •   ***
    Сідає сонце. Мов ченці, дерева
    До неба голі руки простягли.
  •   ***
    Скільки незгод - розбігаються очі.
    Тільки чомусь я відчайно не хочу
  •   ***
    Зірвався вітер, мов оскаженів.
    Всією міццю тузає дерева.
  •   Ти приходиш у сни....
    Ти приходиш у сни.
    Легкий вітер торкає волосся.
  •   Розчинитися в масі
    Розчинитися в масі, стати немов усі
    У облудній людській говорильні.
  •   Світанок входить непомітно
    Світанок входить непомітно.
    Всю ніч надворі падав дощ.
  •   Гуляє розпач по соцмережі...
    Допоможіть! Допоможіть! Допоможіть...
    І серце рветься болем на частини.
  •   Упала осінь листям на долоні...
    Упала осінь листям на долоні.
    Земля дощам відкрила навстіж брами.
  •   Коли Муза мовчить...
    Коли Муза мовчить,
    закриваються всесвіту брами.
  •   Міжсезоння душі
    Ниті осінніх дощів
    Землю із небом зв"язали.
  •   ***
    Не зрадь, не убий, почуй…
    Слово – на вістрі ножа.
  •   ***
    Крізь тебе тінню пройду
    І розчинюся неначе...
  •   Ти одночасно є й... тебе нема...
    Ти одночасно є й... тебе нема.
    Кохання опинилось поза світом…
  •   Пам"яті матері
    На могилу прийду, помолюся до Господа Бога.
    Припаду до хреста і вклонюся землиці святій.
  •   ***
    Можна бути ніби хорошим
    У світлі відносних понять.
  •   А що ж бо там далі...
    В молитві до неба підносяться руки...
    Ось так від розлуки і знов... до розлуки
  •   Ін"єкція правди
    Ін"єкція правди лікує болюче, уперто.
    Гірка сутність спускає з небес додолу.
  •   Передзимне
    Цвіт рожевих надій
    Осипається так непомітно.
  •   ***
    Босоногий блудяга-вечір
    Наступив на багаття жоржин,
  •   ***
    Опалий лист приліг на вітражі,
    У світлий розпис примостився сумно.
  •   Розродилась громом чорна хмара.
    Розродилась громом чорна хмара.
    Стрілами впилися блискавиці
  •   Премудрістю пронизана канва...
    Премудрістю пронизана канва,
    Хіба ж від цього стане вдвічі легше.
  •   Переминаються літа з ноги на ногу...
    Переминаються літа з ноги на ногу,
    Нашіптують, що я уже не та….
  •   На поріг іде пора весільна
    Обважніли яблуневі віти,
    Соком наливаються плоди.
  •   Краплинами дощу збігає ніч.
    Краплинами дощу збігає ніч
    І темряву ховає у шпаринку.
  •   Коктейль кохання і розлуки
    Коктейль кохання і розлуки
    Пили смакуючи, повільно.
  •   Ворони-поетеси (байка)
    Зібрались якось дві ворони
    Рішили написати вірш.
  •   Не зволікай, прошу, не відпускай.
    Не зволікай, прошу,не загуби!!!
    Кохай її сьогодні до нестями.
  •   Не довіряйте дифірамбам щуки (байка)
    В ставу одному, так вже повелося.
    Відкрию невеликий вам секрет.
  •   Як заспівали треті півні.(байка)
    Ой, рано-вранці на зорі,
    Як заспівали треті півні,
  •   Вечірній етюд.
    Зблідли фарби, видовжились тіні.
    За мольбертом вечір сивочолий
  •   Так мені чомусь нестерпно легко.
    Так мені чомусь нестерпно легко.
    Ніби відірвалась від землі.
  •   Тобі мене не можна не любить!
    Думки, неначе концентричні кола,
    Розходяться й зникають вдалині.
  •   Театральне
    Ось і відрізав, без ножа...
    Так ще ніколи не боліло.
  •   Осені протуберанці ( автор музики Віктор Ох)
    О, світла осені печале,
    Торкнешся серця ще не раз.
  •   Патріоту України.
    О, вчителю! Тобі співаєм й славим
    Вождя, що всіх веде нас до мети.
  •   Зойк із загубленого раю.
    Тебе я більше не чекала,
    А все ж минуле ще болить.
  •   Тремтить на плесі місячна доріжка...
    Тремтить на плесі місячна доріжка
    Й ховається у гострій осоці.
  •   Я стукала в глуху стіну...
    Я стукала в глуху стіну,
    Та в котрий раз шукала двері.
  •   * * *
    Такі в житті бувають піруети,
    Що вже, здається, більше не живу.
  •   ***
    Магма кохання - вибухом з кратера
    Гаряче й стрімко - роз"ятрений щем.
  •   Зорепадом з небес сипонули літа (Г.Д.)
    Зорепадом з небес сипонули літа,
    Сріблим сяйвом упали на коси.
  •   "Неземне" кохання.
    Закохався Грім старезний
    В Блискавицю молоду.
  •   Коли самотя наступає ніч.....
    Коли самотя наступає ніч
    Під злато-блиском темної вуалі,
  •   Від "ре"-"форм"-"до"- "ре-форм"-
    Лженадія! Реформи, реформи...
    На сніданок, обід і - до кави.
  •   Все продється. Чуєш, брате!
    Все продається. Чуєш, брате!
    Все продається - батько й мати.
  •   Бентежно, світло!
    Бентежно, світло! Я - щаслива!
    Хоч ти давно уже не мій.
  •   Cон, задивлений у пам"ять
    Пульсують скроні! В кров - адреналін!
    Земля пливе синхронним круговертом.
  •   * * *
    Тихо мовлю: "Прощай,
    не зустрінемось більше...".
  •   Тиша - це нагорода
    Мить між життям і вічністю – тиша.
    Муза, її величність,
  •   * * *
    День нанизує хвилини
    Щораз більше, мов намисто
  •   * * *
    За примарним теплом
    Журавлі ген зібрались в дорогу.
  •   Мов із лона матері дитина...
    Мов із лона матері дитина
    Довгожданна, стрімко й світлочинно
  •   Кожне слово твоє - то постріл.
    Кожне слово твоє - то постріл
    Ніби вирок - мене за грати.
  •   Зима вдягнула пуховик...
    Геть засніжило, замело.
    Покрило місто і село!
  •   Хризантема
    Дивна квітка осіннія
    Розцвіла запізнілим коханням.
  •   * * *
    Звивалася зрада гадюкою,
    Своє висуваючи жало.
  •   Завірюха гойдає снігу смуги…
    Завірюха гойдає снігу смуги,
    Насипа кучугури по вікна,
  •   * * *
    Коли буває так, що - через край
    Життя коловоротить без упину.
  •   Пристосуванцям.
    Страх – ваші альфа й омега,
    Боїтеся навіть себе.
  •   * * *
    Здіймуся й полину у далечінь
    Подалі від рук загребущих,
  •   Подай мені руку...
    Подай мені руку над прірвою,
    Бо недалеко вже край.
  •   Пригорнися до серця....
    Пригорнися до серця, забери мене із розлуки,
    Бо кохання ріка вже не має своїх берегів.
  •   Вишивка на масці. ( минув рік, як ми пережили "грипозну лихоманку")
    О, мамо моя рідна, Україно,
    Повідай у яку лиху годину
  •   * * *
    Ой, розгнуздані коні
    Пролетіли роками.
  •   Люби, Вкраїно, свого сина.
    Люби, Вкраїно, свого сина,
    Шануй, допоки сила є!
  •   Зимовий вечір, памороззю вкритий...
    Зимовий вечір, памороззю вкритий,
    Малює ніч на запітнілім склі.
  •   * * *
    Я стукала в глуху стіну,
    Та в котрий раз шукала двері.
  •   * * *
    З терезами старенька стояла…
    Сніг січе, аж згинає в дугу.
  •   Ти - не мій
    Нас у світі було лиш двоє…
    Нам довіку бути б з тобою.
  •   Намалюй мені дощ
    Намалюй мені дощ, подаруй мені зливу,
    Намалюй мені ніч, де були ми щасливі.
  •   Страшний сон.
    Приснився сон жахливий.
    Я наче у пітьмі…
  •   * * *
    Мить між життям і вічністю – тиша.
    Муза, її величність, пензлем незримим пише
  •   * * *
    Не повторюся. Не повторю…
    Це - неповторне, я знаю…
  •   * * *
    Ти бачив, вітер ґвалтував тополю ?
    Як упивався нею досхочу…
  •   * * *
    Вирує золотом осінній падолист,
    Танцює вальс у сонячнім промінні.
  •   У лабіринтах долі.
    Ось так загубились поволі
    У лабіринтах долі,
  •   * * *
    Щось раптом різко задощило –
    Послався вересень до ніг.
  •   Я вертаюсь (пісня)
    Через роки і далі вертаюсь до рідної хати.
    Через смуток і радість вертаюсь у сні й наяву.
  •   На перехресті минулих літ.
    Яка предовга осіння ніч
    І не минає,
  •   Моя свобода - це моя вендета.
    Ні, не за себе, за тебе боюся,
    Бо в круговерті невідкладних справ
  •   Із долею навпіл ламаю списа...
    Із долею навпіл ламаю списа,
    Щоб вістрям не торкався до душі,
  •   Графоман
    Щось знову мене стало «діставати»…
    О-й-й, чую зараз напишу-у-у-…
  •   Мамина хустинка
    Старенька мати сина проводжала,
    Стояла і дивилася услід.
  •   Розкочегарив Липень свою піч...
    Розкочегарив Липень свою піч.
    Дівицю Спеку, запросивши на гостину.
  •   Пристрасть і Любов
    Десь і колись, в якомусь місці,
    Про що я хочу розповісти,
  •   Напівправдою слово не муч...
    Напівправдою слово не муч.
    Напівдомислом – що ж так буває.
  •   На поминках зрад поставлю свічку...
    На поминках зрад поставлю свічку,
    Помолюся за причетних, за живих.
  •   Не поміняю день на ніч....
    Не поміняю день на ніч
    І ніч на день - не поміняю,
  •   Двомовність почуттів
    Двомовність почуттів, що вишколена часом,
    Любов й обман-споріднені начала
  •   Йду до осені.
    Повернуло вже літо на осінь
    Табунами холодних ранків.
  •   * * *
    Дощ шаленів, вистукував в вікно,
    Жбурляв по склу колючими cтрумками.
  •   Я буду твоєю піснею
    Я буду твоєю піснею,
    Тільки ти її заспівай,
  •   Я не скажу тобі:"Прощай!"
    Я не скажу тобі: "Прощай!,
    Коли переплелися руки.
  •   Осіння рапсодія
    Осіннє листя падає додолу.
    О,скільки в нім печальної краси!
  •   Ніч підкрадалася кішкою дикою...
    Ніч підкрадалася кішкою дикою,
    Зорі за хмари сховала.
  •   Долаю шлях
    Ось так від терпіння і знов до терпіння,
    Ось так: від смирення і до покори.
  •   Cамотньо так і сумно плине час...
    Самотньо так і сумно плине час,
    На вістря нанизавши, мов перлини,
  •   Загорнуся у цисту....
    Загорнуся у цисту,
    Відмежуюсь від світу.
  •   Не спиню, не покличу...
    Не спиню, не покличу,
    залишу все на відкуп долі.
  •   Сину
    Коли маленьким був, я колисала,
    Пісні-перлини сипала до ніг,
  •   Давай помовчимо.
    Давай помовчимо, хай буде тиша-
    Безмовний щем на поминках кохання.
  •   Літня гроза
    Стояла ніч, обпалена грозою.
    Ковтала дощ, тамуючи жагу,
  • Переглянути всі твори з цієї сторінки