Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Любов Бенедишин (1964)

Отримані коментарі | Залишені коментарі| Інші коментарі

Коментатор Любов Бенедишин, [ 2010-10-12 12:57:37 ],
на сторінці твору     "***"  

Ой, сумна ж колискова! Та що правда, то не гріх.
З повагою
Коментатор Любов Бенедишин, [ 2010-10-12 20:10:42 ],
на сторінці твору     "***"  

"Зривало надії зі серця, зі скронь -
Мов ноти зривало з пюпітру...
В надійному прихистку дужих долонь
До ранку сховаюсь од вітру.
До ранку забуду про втрати і біль,
Про наслідки шквальних руйнацій..."

Від Вашого "Вогняного вітру", схоже, ніде не сховаєшся. Як і від пильного ока Творця. Та, хоча у вірші вітер і вогняний (?), віє від нього свободою і свіжістю.
Коментатор Любов Бенедишин, [ 2010-10-13 10:49:12 ],
на сторінці твору     "***"  

Дякую, пані Маріє, і Вам за теплий відгук. Йду опублікую цей вірш ("Сонячний вітер"), зможете прочитати до кінця. І дякую, що надихнули на опублікування. З повагою
Коментатор Любов Бенедишин, [ 2010-10-13 14:54:56 ],
на сторінці твору     "***"  

Дякую, пані Ірино. Я не сперечаюсь, може, й не буває. Та в поезії багато є такого, чого в звичайному житті не існує. "Зі серця" - це ті надії, що живуть в серці. "Зі скронь" - ті, що породжені розумом, і пульсують в скронях. Наскільки вдалий вийшов поетичний образ - не берусь судити (свої вірші завжди важко оцінювати). Знаю, що в поезії є своя правда, якій віриш суто підсвідомо. Ви не повірили. Що ж... треба подумати.
Коментатор Любов Бенедишин, [ 2010-10-13 15:04:56 ],
на сторінці твору     "***"  

Дякую, Мріє, що завітали. Про "сонячний вітер", який ви згадали, я чула. І саме він мені й уявлявся.
Десь читала, що він, невидимий для людського ока, пронизує все, простір і предмети, як радіація. Саме тому "безслідно". Бо він "несеться крізь нас", а ми того навіть не зауважуємо. Та, можливо, я помиляюсь...
Коментатор Любов Бенедишин, [ 2010-10-13 15:09:12 ],
на сторінці твору     "***"  

Вітаю, Алексію! Я вже хочу в Якутськ, щоб побачити те небо, яке Ви описали. Дякую.І за рейтинг теж. Хоча не він - головна мета мого перебування в ПМ.
Коментатор Любов Бенедишин, [ 2010-10-13 16:15:53 ],
на сторінці твору     "***"  

Таки вражає.
Коментатор Любов Бенедишин, [ 2010-10-13 19:38:39 ],
на сторінці твору     "***"  

Рада, пане Анатолію, що Вам сподобалось.
Коментатор Любов Бенедишин, [ 2010-10-13 19:40:54 ],
на сторінці твору     "***"  

Вам, дякую, пані Маріє і Вашому "Вогняному вітрові". Якби не Ви, не знаю чи опублікувала б цього вірша, і коли?
Коментатор Любов Бенедишин, [ 2010-10-13 19:48:32 ],
на сторінці твору     "***"  

О, пане Олександре, Ви мене просто збентежили! Дякую за високу оцінку. І ловлю Вас на слові (чи то пак "на мелодії")!
Мені теж дуже шкода, що не була присутньою на Вашому вечорі... Та, знаєте, відстань нині сама по собі, навіть незначна, стає перешкодою. А серйозною розмовою Ви мене заінтригували...
Коментатор Любов Бенедишин, [ 2010-10-13 20:25:40 ],
на сторінці твору     "***"  

Спасибі, пані Лесю. У Вас добре серце.
Коментатор Любов Бенедишин, [ 2010-10-13 20:27:03 ],
на сторінці твору     "***"  

Дуже приємно, Софіє, отримати від Вас стільки знаків оклику! Дякую!
Коментатор Любов Бенедишин, [ 2010-10-14 10:16:00 ],
на сторінці твору     "***"  

"О, мово рідна, нам прости!
Не відаєм, що творим..."
Такі мітинги, можливо, таки допоможуть "українцям" прозріти і стати врешті-решт українцями (без лапок).
Думками, душею я з Вами.
Коментатор Любов Бенедишин, [ 2010-10-14 18:26:14 ],
на сторінці твору     "***"  

Мрію про такі часи, Адель (мабуть, як і Ви), коли ця тема врешті-решт втратить актуальність! А такі часи ніяк не настають...
Коментатор Любов Бенедишин, [ 2010-10-14 18:51:19 ],
на сторінці твору     "***"  

Дякую за коментар, Алексію. Відповім на нього так. Уявіть собі, що Ви приїхали в столицю рідної держави, де всі чомусь розмовляють чужою мовою. Ви зі своєю (рідною) почуваєтесь чужинцем і ще й чуєте звідусіль про зневаження тієї іншої мови. Нонсенс! Не хотілося б дискутувати на цю тему з Вами. Це треба відчути на собі. Мені соромно в цьому признатись. Та моя донька уже 7 років у Києві. Працює в солідній консалдинговій фірмі. І послуговується СКРІЗЬ російською мовою. Я спитала: Чому?! І почула: Бо ВСІ так розмовляють. Як на мене - це трагедія.
На жаль,так воно є. Найбільше винні - ми самі. І тому я приймаю Ваші співчуття.
Коментатор Любов Бенедишин, [ 2010-10-14 18:52:03 ],
на сторінці твору     "***"  

Ото ж бо й воно, Патаро! Дякую.
Коментатор Любов Бенедишин, [ 2010-10-14 18:52:33 ],
на сторінці твору     "***"  

Дякую, Зоряно, за розуміння.
Коментатор Любов Бенедишин, [ 2010-10-14 18:53:02 ],
на сторінці твору     "***"  

Дякую, пане Іване.
Коментатор Любов Бенедишин, [ 2010-10-14 18:54:41 ],
на сторінці твору     "***"  

Дякую, Серафимо. І Вам - натхнення!
Коментатор Любов Бенедишин, [ 2010-10-14 18:54:41 ],
на сторінці твору     "***"  

Дякую, Серафимо. І Вам - натхнення!
1   2   3   4   5   6   7   8   ...   114