от я теж, як буриданів віслюк, ходжу між фонологічною структурою і смислом :) хоча і тут не все так просто. перед тим, як перекладати, я передивилася кілька варіантів перекладів самої "Федри". І в кожному (!) образ цих покривал був різний. Щодо перекладу саме цього рядка, то при прямому перекладі змінюється не тільки "фонологічна структура оригінала", але й сенс попереднього рядка.
А можна конкретно щодо "вукова будова перекладу і оригіналу не витримана вцілому"? бо уявляти хто як читає, це ж самі розумієте... )

конкретно і беручи до уваги звукову і фонологічну різницю між двома мовами.

)) ок. у автора "я не увижу знаменитой Федры". можливо, варто було б простіше вирішити цей рядок, аніж через "ВСЛавленої" в родовому відмінку? хоча, здогадуюсь, чому саме лексичний вибір випав саме так) далі. "в старинном многоярусном театре". українською маємо урізані форми "старовиннім" "яруснім". маючи особисту нелюбов до урізаних форм, все-таки, навіть не це головне. -иннім яруснім. в Осипа між наголошеними складами цілих три(!) ненаголошених. у вас - всього один. і це нім-нім, як на мене, не дуже)
от до третього рядка претензій не маю) гут)
далі?)

російська-українська - це ще квіточки)

:)) звісно, далі.

тобто, "я не побачу знамениту "Федру" пропонуєте? можливо.

як варіант) звучить нормально. українською воно не "знаменитую Федру", а кошерно - "знамениту Федру"). і якось ментально ближче, ледве не Федору)

і справді :) дякую. але я хочу далі ))

я пропоную зробити тайм-аут)
обіцяю викласти свою точку зору на переклад Мандельштама до останнього рядка)

добре ) але я чекатиму, так і знайте :)

Мені подобається фраза Квантіліана про переклад: "Легше зробити більше, ніж те ж")

Ваш Квінтіліан, любий Шико, прибічник способу в перекладі, який умовно можна назвати "перетворенням" (тобто проектування власного картини світу на текст, що перекладається) на відміну від тих, хто "сповідує" спосіб "відтворення" (тобто максимальне виключення власного "я" і відкриття замість цього чужого). Останнє мені подобається більше :)

я теж за це, люба Чорі) (якась тавтологія))
але, це ж агромадний труд - відтворити без посягань свого я. Врахувавши при цьому, як-коли-де автор написав, під впливом чого, що він снідав, з ким спілкувався в день написання тексту і що взагалі був за людина. В даному випадку з Осипом, я б взявся за переклад, коли знав Мандельштама, як облупленого) хоча б на рівні кількох власних досліджень його творчості і біографії.
Я, звичайно, трохи перегинаю палицю, але це про саму методологію)

От з Осипом - так. Бо в нього стільки підтекстів, суто його "загадок", які заховані в одному невинному, здавалося б, рядку... а якщо додати всі його "продєлкі" із фонетикою, то він стає майже неперкладним :) Але якщо ставитися без фанатизму (стосовно інших), то все ж таки мені ближче другий підхід. І не така вже страшна за це ціна - відмова на деякий час від свого "я" :)

хороша ідея про статтю)) і тема цікава)

"Чи потрібен для перекладу поезії поет"? - це дуже риторична тема, як на мене :)

мені здається, що потрібен. а як людина, що не відчуває ритму, на вірш дивиться, як на щось потойбічне, зможе робити хороші переклади, які будуть без пити-ловити і.т.д. а не всі ж слова у перекладі римуються.

не зовсім) Бродський, коли перекладав англійською свої вірші, жалівся, що відчував себе конструктором пазлів, а аж ніяк не поетом. і це свої вірші!)