це свої вірші, і він міг відчувати себе хоч конструктором вертольотів - він розумів відчуття, передані в оригіналі, а "лєва" людина може просто читати вірш, написаний українською, і то не передасть повністю почуттів автора - все рівно домалює щось своє. а будь-хто і домалювати природньо не зуміє.

Оксанко, дяді і тьоті не про це)

не підкажете на якому моменті мене занесло?

Точно. Перекладати варто одразу на лівонський. По-перше, це оригінально, а по-друге: будь-які перекладацькі вольності майже бездоказові, коли мовою володіють всього 200 громадян на все людство;)
хоча, власне, я також не зовсім розумію доцільність перекладу у межах споріднених мов. може це невитравне перше враження від експериментальних посібників зарубіжної літератури із Пушкіним українською..травма дитинства так би мовити)

а інколи.. інколи мушу не погоджуватись із власним нерозумінням..бо вдалий переклад - це неабияка втіха..радість впізнавання на рівні мовленнєвої сугестії...

сподіваюсь авторитетна комісія не вважає за моветон подібну легковажність?)

Найпоширеніший аргумент - не варто перекладати з російської, бо її ітак всі розуміють". Але не зараз, якщо враховувати (без будь-якої ідеології) кількість і якість викладання російської мови і тим більше літератури у середніх школах, особливо на Західній Україні. Я не оцінюю, а просто констатую. І далеко не всі ходять на факультативи. Тому якщо якусь молоду людину чи підлітка зацікавить український варіант віршів того чи іншого російського поета, то є шанс, що він захоче прочитати його в оригіналі. І не тільки цей вірш. Тим самим наблизиться до скарбниці загальнолюдської культури. Що в цьому поганого?
Це з одного боку. З іншого, Юлю, ти вже сама сказала: "бо вдалий переклад - це неабияка втіха."

так..просто у просторі варіантів ставлення до питання перекладу між спорідненими мовами варіативність реакції ширша. особисто у мене бувають усі вищеперераховані:)

і оскільки я вже тут, то от байка в тему (каждое лыко в строку)):

До речі от байка в тему: один дослідник –психолінгвіст працюючи над книгою про національний характер у якості прикладів впливу менталітету на особу перекладача, а, отже і на текст, назбирав низку цікавих спостережень. Наприклад, аналізуючи «Frailty, thy name is woman!» (Шекспир, «Гамлет») він повизбирував переклади Пастернака, Кронеберга та Полєвого:
1) О, женщины, вам имя вероломство!
2) Ничтожность, женщина, твоё названье!
3) О, женщины! Ничтожество вам имя!
Не важко помітити, каже наш психолінгвіст, що у всіх перекладачів на російську об’єктом характеристики чомусь є жінка. Мабуть, дуже закортіло поговорити саме про жінок , наслідуючи стереотип «Frailty» - архаїчне означення чогось на кшталт слабкості.
Але ж у Шекспіра об’єктом характеристики однозначно виступає само поняття «слабкість». Бо в англійській мові усі абстракції середнього роду. Шекспір, шукаючи обличчя явища має справу із певним інсайтом і вигукує:
Frailty, thy name is woman!
Ты, слабость, женщине подобна!

О, саме про це, Юлечко, і я. Найточніше переклав би Шекспіра не гірший за нього Майстер, лише питання - задля чого йому було би це потрібно, якщо він сам не гірший Шекспіра?
Так чи так приходимо до спілкування з потойбічним світом...
Вам горішній чи підземний більше до вподоби? :)

гарна баєчка :) ще раз доводить, що своє "я" краще ховати :)

"Найточніше переклав би Шекспіра не гірший за нього Майстер, лише питання - задля чого йому було би це потрібно, якщо він сам не гірший Шекспіра? " - !!!
заради того, щоб повідомити про своє захоплення цією резюмуючою фразою, мусила навіть повернутися майже із обіймів Морфея ;)

Даймоне, не хочу здатися зухвалою, але наразі якраз надаю перевагу золотій середині між обома світами..граюсь числами Фібоначчі, тішуся рівновагою..звідси непоганий огляд в обидва боки, можливість обирати цікаву компанію і не найгірший клімат:))

Саме тому і я тут, інколи :)

невже до...? :)

до повільного роздумування і продумування...

може краще з нею не розмовляти. Я знаю багато людей і у цьому світі, з якими є про що поговорити.

мені здається, що у вічність ще рано, тому... якщо важко - добре, а стане легко - треба починати боятися.

Сумніваюся, шановна Оксанко, що ви знаєте, про що саме йдеться, - вам, напевно, краще було би більше слухати, і перепитувати щодо тих штучок, які не зовсім зрозумілі...
Безумовно, вам про вічність ще думати рано, вам ще океани пристрасті перепливати, до речі, це більш ніж приємно, а коли знесилитеся, я вам підкину карту найближчих островів...

Краще спілкуватися під час переходу. І час скоротиться, і розуміння додасться :)

щодо карти: можете вже підкинути - почну вивчати, бо з географією не дуже дружу, тому... а може на старості літ і пригодиться...

:)
З жінками вона у вигляді того, найкращого, з яким так важко розлучитися. Принаймні, так кажуть про це деякі, - що говорили з Нею не від свого імені...
Переклади, найчастіше, цікаво робити саме з творів тих авторів, які вже пішли...
Найглибше проникнення в оригінал приводить до живих кордонів автора - де б він не був...