- Марія Берберфіш - - Поетичні майстерні

Коментатор Юлія Івченко, [ 2012-01-19 01:06:23 ],
на сторінці поезії "З'їдає місто звук від кроків..." Берберфіш Марія

Коментатор Василь Кузан, [ 2012-01-19 14:42:49 ],
на сторінці поезії "З'їдає місто звук від кроків..." Берберфіш Марія

Коментатор Костянтин Мордатенко, [ 2012-01-19 20:58:14 ],
на сторінці поезії "З'їдає місто звук від кроків..." Берберфіш Марія

НМСД: Ви, Маріє, наперсточниця слів - плутаєте, перемішуєте...
"що запросила жити в камінь" :
1) мо в "бетон" чи "скло"
2) чому запросила (якщо мова про "бетон", "скло") - вже живе, переселилась, тобто дія/подія відбулася
)))
З повагою.

Коментатор Марія Берберфіш, [ 2012-01-19 23:19:53 ],
на сторінці поезії "З'їдає місто звук від кроків..." Берберфіш Марія

Дякую. :-)

Коментатор Марія Берберфіш, [ 2012-01-19 23:20:25 ],
на сторінці поезії "З'їдає місто звук від кроків..." Берберфіш Марія

Дуже приємно. Дякую.

Коментатор Марія Берберфіш, [ 2012-01-19 23:35:49 ],
на сторінці поезії "З'їдає місто звук від кроків..." Берберфіш Марія

Є таке. :-) Люблю інверсію й, узагалі, непрості побудови синтаксичних конструкцій. Такий і стиль...
Не можу з Вами не погодитися... Хоч про бетон, хоч про скло, хоч про і одне, і друге одразу було б у контексті вірша краще, бо в місті їхні позиції сильніші, ніж у каміння. Але камінь - образ-символ, така собі метафора твердого, не душевного і т.п.
Нехай уже живе, але ж колись було й запрошення. :-) Цей факт я й підкреслила.
Костянтине, дякую Вам за те, що прочитали (й не просто так, а уважно, вдумливо), прокоментували. Дуже ціную це.

Коментатор Василь Кузан, [ 2012-01-20 12:16:58 ],
на сторінці поезії "Зимовий шлях" Берберфіш Марія

Або сконати на снігу,
або іти вперед життям. - бути чи не бути.

Коментатор Марія Берберфіш, [ 2012-01-23 23:53:14 ],
на сторінці поезії "Зимовий шлях" Берберфіш Марія

:-) Дякую за коментар!

Коментатор Костянтин Мордатенко, [ 2012-01-25 19:51:40 ],
на сторінці поезії "На березі однім, порослім сон-травою..." Берберфіш Марія

НМСД: не правильно писати "на березі ОДНІМ", бо мова йде лише про один берег і немає ніякого протиставлення двох берегів...
"На березі сидить вона задивлена в блакить" - в даному випадку слово "блакить" може означати, як воду так і небо, адже озеро сяє й мерехтить... А "вона", можливо, слід писати з великої літери "Вона"...
Слово "мріє" залишитися живоє, НМСД є непідходящим словом, бо несе навантаження "замріяності, легкості, очікування задоволень чи прибутків", щось блакитне, хоча моє відчуття є субєктивним...
І такий момент: "Вона сидить на березі і не може напитися води" - не зовсім влучна конструкція, адже Мєрєсьєв без ніг через весь ліс проповз, до того ж спрага, якщо вона дійсно спрага, змусить в будь-який спосіб дістатися води, коли є де, адже без вони живуть 3 доби - без вони не можна...
А взагалі сподобалось.
З повагою.
)))

Коментатор Сонце Місяць, [ 2012-01-26 02:54:56 ],
на сторінці поезії "На березі однім, порослім сон-травою..." Берберфіш Марія

після п. Констянтина мабуть не варто щось притуляти
("неоковірне")

розглядаючи тупо сюжет - приймаючи як інсценування
у їдальні піонерського дитячого табору ґаптованого
стильом дєвушко с веслом - згоден, що місцями і смішно

але якщо прийняти так як мало би бути задумано -
як алегорію зі спробою відтворення символів у поетичній
прозі т.зв. постмодернізму не плутати із постмодерном -

зовсім інакше усе сприйматиметься
спробуйте

взагалі рівні змісту & тим більше естетичного
є різні, тут залежить на читачеві

усіх Вам приязних уклінностей
Маріє

С*

Коментатор Марія Берберфіш, [ 2012-02-01 02:14:20 ],
на сторінці поезії "На березі однім, порослім сон-травою..." Берберфіш Марія

Дякую, Костянтине, за відгук! "Однім" - у значенні "якимсь". Тепер щодо блакиті. Це ж добре, що це слово має таке смислове навантаження. Це доречно в моєму вірші.
"Вона", може, й варто б написати з великої літери...
Ось щодо "мріє"... Я люблю свою країну. Але це не заважає мені чесно висловлювати свою думку. Україна ж схожа на наївну, замріяну дівчину, яка прагне щастя, задоволень, красивого життя, але чомусь наштрикається й наштрикається на голки суворої дійсності. Тож Ви маєте рацію.
Костянтине, якраз Україна, справді, має можливості, але не йде шляхом порятунку (загалом). Якби їх ще й не було, тоді б уже був би повний крах...
Я Вам ще раз дякую за змістовний коментар!

Коментатор Марія Берберфіш, [ 2012-02-01 02:15:07 ],
на сторінці поезії "На березі однім, порослім сон-травою..." Берберфіш Марія

Сонце Місяцю, дякую Вам щиро за розуміння! Дуже рада Вашому відгукові!

Коментатор Ксенія Озерна, [ 2012-02-01 07:28:57 ],
на сторінці поезії "Глибокозим'я" Берберфіш Марія

Глибокозим'я...
Гарно сказано.

А може - вітка упала на кригу?

Сподобалось, глибокозимні роздуми.

Коментатор Василь Кузан, [ 2012-02-01 09:35:13 ],
на сторінці поезії "Глибокозим'я" Берберфіш Марія

Аж холодно стало.
Реалістично описано.

Коментатор Марія Берберфіш, [ 2012-02-04 08:07:48 ],
на сторінці поезії "Глибокозим'я" Берберфіш Марія

Дякую, Ксеніє, за добрий відгук. Ціную Вашу увагу. "Вітка упала на кригу" - гарно. Тільки збіг голосних виходить. Але то дрібничка.

Коментатор Марія Берберфіш, [ 2012-02-04 08:09:01 ],
на сторінці поезії "Глибокозим'я" Берберфіш Марія

Рада, що мій вірш не лишив Вас байдужим. Дякую, Василю, за коментар!

Коментатор Ксенія Озерна, [ 2012-02-04 08:55:25 ],
на сторінці поезії "Щастя" Берберфіш Марія

швидколітне, колюче, миле, полохливе
але таке п'янке... щастя

гарно його описано
сподобалося

Коментатор Іван Гентош, [ 2012-02-04 09:56:06 ],
на сторінці поезії "Щастя" Берберфіш Марія

Три штрихи, а картина щастя вималювалася колоритно! Гут!

Коментатор Василь Світлий, [ 2012-02-04 14:21:53 ],
на сторінці поезії "Щастя" Берберфіш Марія

Бережіть його, воно таке миле (це щастя).

Коментатор Роксолана Вірлан, [ 2012-02-04 15:51:43 ],
на сторінці поезії "Щастя" Берберфіш Марія

Ніжно, тремко- полохливо...Гарно, Марійко!

	Логін		Пароль

	Зареєструватися?
	Забули пароль?