Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Семен Санніков (1955 - 2020)
Твори більш промовисті, ніж усілякі резюме, що пишуться ледарями у пошуках грошовитих посад.

Отримані коментарі | Залишені коментарі| Інші коментарі

Коментатор Семен Санніков, [ 2013-02-18 22:11:56 ],
на сторінці твору     "***"  

Як я розумію, Я.Н. є поетом т.з. "минулої каденції" - каденції тих часів, коли 5,25 вважалась високим балом, а за 5,5 треба було як слід позмагаться.
Учора я бачив, що для поетів нашої каденції чи генерації, вже і 5,5 є чимсь образливо несуттєвим.

От йому (пану Ярославу) навздогін (мабуть, що саме так) Ваш майбутній клієнт (І.П.) поставив авторську "шістку".
То й нехай би була. Мине рік - і "шістка" вже буде не оцінкою, а невідомо чим, бо інфляція і рівень життя. За 20 баксів 20 років тому я харчувавсь протягом місяця, а нині - один-два дні.
Я б не чіпав наших ветеранів. Є, кого чіпати і без них. Наприклад, себе :))

Щасти :)
Коментатор Семен Санніков, [ 2013-02-18 22:29:23 ],
на сторінці твору     "***"  

Вірш не зовсім відповідав тій оцінці, яка йому була покладена.
Але ж це все - забавки для дорослих людей. Оті справжні коники замість дитячих, оті бали (на умовах "не оцінювати") і ті схвальні відозви, добру частку яких можна ігнорувать, бо за ними стоїть як не сподівання на симетричний розрахунок то читацьке захоплення - це все забавки. Я такої думки. Але ці т.з. забавки яке-не яке, а мірило :)
І така думка теж має своє місце серед усіх инших :)
Посмініться у камеру.
Коментатор Семен Санніков, [ 2013-02-23 13:53:22 ],
на сторінці твору     "***"  

Нащо Вам, Сергію, цей Санніков? Ходить собі на сайт, щось пише, то нехай би собі ходив. До речі, Ви вирвали з контексту ремарку щодо пана Ярослава. Йому 'шістки' за вельми показний твір поставив його приятель і Ваш майбутній клієнт. То сказали чи зауважили б йому, а не здіймали б галас. Або попрохали б такого добра і собі :)
Коли посилатемете на три літери і мене, як послали Вал. Хм-кого, то після ком і усіх инших розділових знаків ставте, б-л., прогали (пробіли-пропуски, порожні знакомісця) так само і як при звичайному письмі. Все повинно виглядать красиво :)

Зі святами Вас вітає 'страшний' сержант бронетанкових військ, а короче кажучи, я, Семен Санніков :)
Коментатор Семен Санніков, [ 2013-02-24 16:07:45 ],
на сторінці твору     "***"  

Це ж пісня. З перших слів я відчув, що це пісня.
Вона може буть хітовою не менш, ніж пісня "Признание"
(Николай Заболоцкий). Цитую російською:

Зацелована, околдована,
С ветром в поле когда-то обвенчана,
Вся ты словно в оковы закована,
Драгоценная моя женщина!

Не веселая, не печальная,
Словно с темного неба сошедшая,
Ты и песнь моя обручальная,
И звезда моя сумасшедшая.

Я склонюсь над твоими коленями,
Обниму их с неистовой силою,
И слезами и стихотвореньями
Обожгу тебя, горькую, милую.

Отвори мне лицо полуночное,
Дай войти в эти очи тяжелые,
В эти черные брови восточные,
В эти руки твои полуголые.

Что прибавится – не убавится,
Что не сбудется – позабудется…
Отчего же ты плачешь, красавица?
Или это мне только чудится?
..........
Ваші слова кращі, пані Уляно. Може, варто знайти композитора чи троїстих музик, які володіють ю-тюбом і синтезатором?
Мені дуже сподовався Ваш текст.
Коментатор Семен Санніков, [ 2013-02-24 16:09:34 ],
на сторінці твору     "***"  

Писали разом. Мені пригадалось те ж саме, що і Вам :)
Ваш коментар за часом появи перший, то свій з обговорення я знімаю.
Коментатор Семен Санніков, [ 2013-02-25 09:38:09 ],
на сторінці твору     "***"  

Будь-яка поезія може знайти собі місце у Світі Поезії, і ніхто на цей процес не вплине, бо бажає митець віршувать - він собі й віршує. Щоправда, досить часто це все читають инші, а не лише самі автори-митці. І є читач - то будуть і наступні твори.
Самі бачите.
Коментатор Семен Санніков, [ 2013-02-25 09:52:58 ],
на сторінці твору     "***"  

Ви своїм "зайцюхом" зробили гідний внесок у Світ Поезії". Попри те, що існує за́єць (іменник чоловічого роду, істота), зайчиха, зайчиня та зайченя, вже з'явився заєць з Польщі :)
Я його навіть уявив. Це просто за́єць (іменник чоловічого роду, істота), а той заєць, що лишає слід, схожий на анекдотичний.
У ньому незрячу людину повели у зоопарк показати зайця, а підвели до слона. Та незряча людина випадково помацала яйця, визначила, що це вони, та й каже, що "цьому зайцю щонайменш 200 років".
Можна сміятись :)
Дякую за гумор.

Коментатор Семен Санніков, [ 2013-02-25 10:08:32 ],
на сторінці твору     "***"  

Воно існує, але як якесь доменне ім'я. І якщо Ви вирішите коли-небудь створити собі власний сайт, то ця назва ще лишається не зайнятою ще ніким.

Мені пригадалась майже анекдотична історія про визначення статі червака (черв'яка), бо на черваків-самців риба клює краще. У них якісь особливі феромони.
Якщо пропускать між передніми зубами червака жіночої статі, то він пройде, а от чоловічої - то він зачепиться яйцями. Стара історія, але донині актуальна, поки існує бодай хоч одна щука у річці чи в морі. Таких черваків полюбляє саме вона.
Коментатор Семен Санніков, [ 2013-02-25 13:30:10 ],
на сторінці поезії     "Етюд"   Артимович Мирослав

Вірші "про це" виглядають настільки наївними і солодкими, коли вони, так би мовить, на людях розповідають про те, що діється частіше за все, у темряві, що виника думка про якусь якщо не штучність, то неадекватність.
Кому дано Природою буть коханцем, за яким бігатимуть як заміжні, так і одинокі, вдові, кинуті, обмануті... будь-які, то той, напевне, буде тим коханцем, а не партнером, який дивиться на це все наче збоку. Мовляв, як? Нравиться?
І ось тут і починається, як мені здається (а я маю право на думку) якщо не пародія і не самомилування, то щось инше.

Бажаю Вам наступних публічних виступів :)
Я їх обминатиму, щоб негативно не впливать на сміливість і відвертість. Читачу - все. Нехай чита і милується :)
Коментатор Семен Санніков, [ 2013-02-25 14:50:40 ],
на сторінці поезії     "Етюд"   Артимович Мирослав

+ відповідь на мій коментар, видалений Вами, пане Мирославе. І тепер виходить що?
Часткова втрата логічности.
Видалили б усе гамузом, залишивши лише схвальні відгуки.
Я вже не писатиму, і нема чого боятись. Медовій річці інтимних поезій нічого не загрожує :)
Другої мухи не буде. Хай злітаються бджоли :)
Коментатор Семен Санніков, [ 2013-02-25 15:50:47 ],
на сторінці поезії     "Бути"   Залізняк Світлана Майя

Хто той сон з чим не римував...
Зазвичай закінчувалось унісоном. І питання не стільки в римі, а як зі сну перейти на унісон?
У Вас вийшло краще, бо, по-перше, не унісон, і, по-друге, дійсно відбувсь перехід + приємна (принаймні, для мене) несподіванка для читача. Такий поетичний душ на зразок контрастного Шарко.
Цікавим виглядає і курс від причалу.
У вірші я не можу перечепитись за відомо-накатане не однією сотнею поетів. Вірш, як вже стало традиційним явищем, є авторським. У нього є свої сильні сторони. Несподіванки - одна з них :)
Цікавою для мене вигляда і описова чатина вірша, яка будується не на відомих солодощах чи спеціях на зразок гірчиці, а на події, у глибину якої я не стільки встромляю свого носа, як уявляю.
Коли виникають асоціації, які не йдуть врозріз між тестом і читацькою уявою - це теж є нероцінимим плюсом на користь вірша.
І цей не зрадив свого читача :)

Щасти :)
Коментатор Семен Санніков, [ 2013-02-25 16:03:53 ],
на сторінці твору     "***"  

Ще не дочитавши, я відчув якусь зміну.
Тобто, писалось, розповідалось, а потім наче небесний Редактор показав на годинника - мовляв, час збігає. Час якогось спіритичного сеансу, під час якого мені уявлявся не стільки герой, скільки вірш з відповідним текстом ("Не називаю її раєм" і т.д. і все таке инше - аж до кінця).
Прийменник "ме́жи́ якось перегукується з іменником "межа". Заключний рядок якийсь, на мою думку, багатослівний. Але якщо инакше не можнаЮ то не можна. Читач зрозумів, що, до чого і як :)
Коментатор Семен Санніков, [ 2013-02-25 18:37:13 ],
на сторінці твору     "***"  

Тут не один збіг, а є і кращі, і гірші :)
Я свої вірші, на відміну від Вашого, побудовані здебільшого на вигадках, підрихтовую протягом тижнів і місяців, щоб уникнуть ненормативних наголосів, щоб хорей не перегукувавсь з анапестом. За такою копіткою працею я, можна сказать, втратив декілька градусів або бусолей свого масштабного сприйняття. Т.зв. "блохи" не уникнуть Вашої уваги, а я повернусь до Вашого вірша, може, завтра. Бо вже почав звикать.
Коментатор Семен Санніков, [ 2013-02-27 10:46:31 ],
на сторінці поезії     "Не блокуйте мене… (пародія)"   Артимович Мирослав

"Але коли хамство нагліє - треба давати рішучу відсіч, що я уперше застосував, заблокувавши доступ до своєї сторінки двом особливо набридливим особам, надавши їм право одного-двох коментарів і попередивши про видалення наступних. Це був вимушений, але необхідний крок. На жаль."

Я процитував коментар пана Мирослава на сторінці під його "Етюдом".
І цей коментар було надруковано вже тоді, коли Мирославом почали видалятись коментарі, щонайменше, мої. А на них вже була відповідь пані Залізняк.
Таким чином відбувся переломний момент у коментуванні того твору взагалі. Автором вірша Мирославом була зумисно порушена логіка обміну думками.
І ось це вихваляння ви можете бачить самі. Воно у перщому абзаці, і воно було, принаймні, ще сьогодні, під тим еротичним твором.
Як ми бачимо, автор дозволяє собі писати, що йому заманеться, бо відповіді не буде завдяки обставині, якою він гонориться. Мовляв, отакий я молодець. Розрулив питання на свою користь :))

А що я можу сказать паро цю пародію?
Багато кому вона здасться смішною.

Також заслуговує уваги і ця цитата:
"Будьмо! Ми разом, нас багато!:)))"
І це все було в одному (тому ж самому) коментарі, датованому цією датою:
(Л.П./М.К.) [ 2013-02-26 22:06:51 ]
....
Дійсно, багато. Гуртом воно ж легше. Це давня істина.
Коментатор Семен Санніков, [ 2013-02-27 11:19:18 ],
на сторінці поезії     "Не блокуйте мене… (пародія)"   Артимович Мирослав

Та ось цей коментар:

"Вірші "про це" виглядають настільки наївними і солодкими, коли вони, так би мовить, на людях розповідають про те, що діється частіше за все, у темряві, що виника думка про якусь якщо не штучність, то неадекватність.
Кому дано Природою буть коханцем, за яким бігатимуть як заміжні, так і одинокі, вдові, кинуті, обмануті... будь-які, то той, напевне, буде тим коханцем, а не партнером, який дивиться на це все наче збоку. Мовляв, як? Нравиться?
І ось тут і починається, як мені здається (а я маю право на думку) якщо не пародія і не самомилування, то щось инше.

Бажаю Вам наступних публічних виступів :)
Я їх обминатиму, щоб негативно не впливать на сміливість і відвертість. Читачу - все. Нехай чита і милується :) "
***
Видалені кимось коментарі переходять у "Інші коментарі" на сторінці того автора, якому вони належали. Їх можна побачить вдруге і всоте, а можна видалить, якщо за них, наприклад, соромно.
У цьому була обіцянка не писать наступних.
І я б не писав, і я не писав, якби адресат не почав таке-от робить...
Технології...
А ми дивуємось нашій владі та різним емзеесам і т.д. і усьому такому иншому...
Коментатор Семен Санніков, [ 2013-03-01 23:06:53 ],
на сторінці твору     "***"  

Фінальний рядок здається мені змазаним (невиразним).
"нестача" і т.д. і все таке инше з розряду схожих на неї рим могли б виправить це становище.
щасти.
Коментатор Семен Санніков, [ 2013-03-03 17:39:20 ],
на сторінці твору     "***"  

Якось Ви швидко дійшли висновку (я маю на увазі фінальний рядок у вірші). Можливо, ця строфа була б доречнішою як щось на зразок станса, терцету... Строфа у чотири рядки, як на мене, максимально мінімалізована. Ще б один рядок на риму "алі" ("вдалі", "невдалі" та все таке схоже).
щасти :)
Коментатор Семен Санніков, [ 2013-03-03 22:41:57 ],
на сторінці твору     "***"  

Заключна частина чудова. Воно ж самі бачите - як чудово, то чудово.
Прославляли раніше КПРС, бо щось від Неї перепадало, а тепер - лише Бога, бо нема більш на кого надіятись, якщо не рахувать себе.
До таких от роздумів привела фінальна строфа.
Відчувається наближеність Вашої поезії до ще однієї. Явище позитивне.
Щасти.
Коментатор Семен Санніков, [ 2013-03-03 22:54:20 ],
на сторінці твору     "***"  

Якось при нагоді розповім. Не хотів би на людях, а мав я на увазі якийсь, так би мовить, дух, підхід... Щось таке.
Як я написав, це явище позитивної властивости.
Коментатор Семен Санніков, [ 2013-03-04 09:16:33 ],
на сторінці твору     "***"  

Зрозуміть-зрозумів, але і залишився при своїй думці.
"ЧП" було б якось краще і зрозуміліше, але у випадку, якби йшлось про щось типово радянське. До цієї суспільно-екномічної формації ніяких ЧП, можна сказать, не існувало, допоки не трапилось найголовніше - революція. А потім почались наступні, і, здається, кінця їм не буде, поки триматиме (носитиме) на собі земля слід бацили тієї всепереможної пошесті.

Цікава метафора і родзинка вірша: "думки додолу, віченьки - донизу".
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   14