Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Тетяна Олещенко (2012)

Отримані вами коментарі| Залишені коментарі| Інші коментарі

Коментатор Богдан Манюк, [ 2014-09-24 09:50:24 ],
на сторінці поезії     "Звірі в зеленому"   Олещенко Тетяна

Сильно написано! Мізки набакир в тих зелених чоловічків - поріддя колишнього НКВС, сплетене із сучасним криміналом та російським шовінізмом!
Коментатор Галина Михайлик, [ 2014-09-24 10:55:35 ],
на сторінці поезії     "Звірі в зеленому"   Олещенко Тетяна

Вже сама назва - промовиста...
не схожі на люди? Виходити на люди, виносити на люди - тобто оприлюднювати - відомі вислови. А бути "(не)схожими" мені проситься "на людЕй"...
Вибачайте, якщо щось не так!
Коментатор Тетяна Олещенко, [ 2014-09-24 19:33:18 ],
на сторінці поезії     "Звірі в зеленому"   Олещенко Тетяна

Дякую!Так буває: мізки набакир у цілого народу. А знаєте, п. Богдане, чому вони "ввічливі"? Бо ці лакузи й покидьки придумали день народження путлера назвати днем шанобливих людей. Маразм.
Коментатор Тетяна Олещенко, [ 2014-09-24 19:37:39 ],
на сторінці поезії     "Звірі в зеленому"   Олещенко Тетяна

Дякую,що заходите, Галю. Стовідсотково маєте рацію, звісно,треба: людей. Але мені так важко було відмовитися від іуди... Ще помізкую.
Коментатор Сергій Гупало, [ 2014-10-09 11:21:44 ],
на сторінці поезії     "Трансформуючи ненависть"   Олещенко Тетяна

Ого, народ проклинає!Хоча всі знають, що не "у тім’я вдарений від роду" той, хто зазіхає на територію України.
П.С. Колись молитви ставали поезіею, тепер прокльони. Деградуємо?????????
Коментатор Галина Михайлик, [ 2014-10-09 12:47:27 ],
на сторінці поезії     "Трансформуючи ненависть"   Олещенко Тетяна

Про поезію і прокльони: фрагмент з "Зачарованої Десни" О.Довженка: "...Отaк, як дiд любив сонце, тaк його мaти, що її, як я теж aж потiм довiдaвся, звaли Мaрусиною, любилa прокльони. Вонa проклинaлa все, що попaдaлось їй нa очi,- свиней, курей, поросят, щоб не скугикaли, Пiрaтa, щоб не гaвкaв i не гидив, дiтей, сусiдiв. Котa вонa проклинaлa щодня по двa-три рaзи тaк, що вiн трохи згодом був якось зaхворiв i здох дес у тютюнi.

Вонa булa мaлесенькa й тaкa прудкa, i очi мaлa тaкi видющi й гострi, що сховaтись од неї не могло нiщо свiтi. Їй можнa було по три днi не дaвaти їсти. Але без прокльонiв вонa не моглa прожити й дня. Вони були її духовною їжею. Вони лились з її вуст невпинним потоком, як вiршi з нaтхненного поетa, з нaйменшого приводу. У неї тодi блищaли очi й червонiли щоки. Це булa творчiсть її пaлкої, темної, престaрiлої душi.

- Мaти божa, цaрице небеснa,- гукaлa бaбa в сaме небо,- голубонько моя, святaя великомученице, побий його, невiглaсa, святим твоїм омофором! Як повисмикувaв вiн з сирої землi оту морковочку, повисмикуй йому, цaрице милосерднa, i повикручуй йому ручечки й нiжечки, полaмaй йому, святa влaдичице, пaльчики й сустaвчики. Цaрице небеснa, зaступнице моя милостивa, зaступись зa мене, зa мої молитви, щоб рiс вiн не вгору, a вниз, i щоб не почув вiн нi зозулi святої, нi божого грому. Миколaю-угоднику, скорий помочнику, святий Юрiю, святий Григорiю нa бiлому конi, нa бiлому сiдлi, покaрaйте його своєю десницею, щоб не їв вiн тiєї морковочки, тa бодaй його прaнцi тa болячки з'їли, тa бодaй його шaшiль поточилa...

Бaбa хрестилaся в небо з тaкою пристрaстю, aж торохтiлa вся од хрестiв.

А в мaлинi лежaв повержений з небес мaленький aнгел i плaкaв без слiз. З безхмaрного блaкитного небa якось несподiвaно упaв вiн нa землю i полaмaв свої тоненькi крилa коло моркви. Це був я. Причaївшись у мaлинi зa смородиною, я слухaв бaбиних молитов, як зaворожений. Я боявсь поворухнути пaльцем, щоб чaсом мaти божa не побaчилa з небa, що я тут у мaлинi. Нaвiть Пiрaт i той дивився з-пiд смородини нa бaбу з переляком.

Не знaю, чим би зaкiнчились бaбинi молитви. Може, менi тут би й повикручувaло руки й ноги, коли б рaптом не почувсь з погребнi лaгiдний голос дiдa, що прокинувся од бaбиних молитов.

- Мaмо, a чи не принесли б ви менi мисочку узвaру? - звернувся вiн до своєї мaтерi.- Тaк чогось у животi пече!

- Гa? Це ти тут лежиш, бодaй ти не встaв!

I понеслaся бaбинa грозa нa погребню.
- Зaрaз принесу, бодaй тебе прaнцi з'їли, щоб ти їв i не нaїдaвся, щоб тебе розiрвaло, щоб ти луснув був мaленьким!.." :))))
Фольклорна традиція )
Коментатор Світлана Майя Залізняк, [ 2014-10-09 13:12:37 ],
на сторінці поезії     "Трансформуючи ненависть"   Олещенко Тетяна

Підтримую коментар С.Гупала).
А ще віруючі радять не проклинати, щоб довго жити і легко вмерти))).
Коментатор Тетяна Олещенко, [ 2014-10-09 13:50:05 ],
на сторінці поезії     "Трансформуючи ненависть"   Олещенко Тетяна

Усі ми, старіючи, потроху деградуємо:хтось повільніше, хтось інтенсивніше. Не знаю, кого Ви маєте на увазі, кажучи "всі знають". Що знають? Що згадана істота мізковита, кебетна, премудра? Я так не вважаю. Тому в 2-й част. твору і стверджую, що він проклятий "від роду" і таким залишиться.
Дякую, що читаєте.
Коментатор Тетяна Олещенко, [ 2014-10-09 13:59:28 ],
на сторінці поезії     "Трансформуючи ненависть"   Олещенко Тетяна

Саме так: фольклорна традиція. Вельми вдячна Вам, п. Галю, за розуміння і підтримку. Мені дивно, чому вже двоє читачів сприйняли ці рядки буквально. Запереживали, що слово стане матеріальним і зашкодить "гераклові"? Хіба він не існує у антисвіті, де "правда" означає "брехня", дружба - зрада, мир - війна і т.п. Зичу натхнення творчого! З повагою.
Коментатор Валерій Хмельницький, [ 2014-10-09 14:24:01 ],
на сторінці поезії     "Трансформуючи ненависть"   Олещенко Тетяна

Оце цитата! Посміявся від душі з бабиних прокльонів! )))
Коментатор Валерій Хмельницький, [ 2014-10-09 14:28:02 ],
на сторінці поезії     "Трансформуючи ненависть"   Олещенко Тетяна

23 лютого 1945 року полковник Ісаєв вдягнув усі свої радянські ордени та медалі і урочистим пройшов по головній вулиці Берліну. В той день штурмбанфюрер Штірліц як ніколи був близький до провалу. )))
Коментатор Тетяна Олещенко, [ 2014-10-09 15:11:06 ],
на сторінці поезії     "Трансформуючи ненависть"   Олещенко Тетяна

Дяка за увагу! Мені до бабиних прокльонів далеко. Але ще один знаю: Щоб його до вечора на лавку положили! Як і Ви, дуже сподіваюся, що той, хто із хворобливою наполегливістю втілює проєкт земного пекла, невдовзі зазнає провалу...
Коментатор Світлана Майя Залізняк, [ 2014-10-09 15:21:59 ],
на сторінці поезії     "Трансформуючи ненависть"   Олещенко Тетяна

Ну, коли вже мова зайшла про дива та буквальність, то я, шановна авторко, напишу таке: це - поетичні майстерні. Де у тексті поезія? Букви-літери.
Можна не відповідати. Гарного настрою!
Коментатор Світлана Майя Залізняк, [ 2014-10-09 15:26:05 ],
на сторінці поезії     "Трансформуючи ненависть"   Олещенко Тетяна

Поезія — це мистецтво, за допомогою якого поет розкладає збуджені уявлення і поєднує дієві міркування таким чином, що мале перетворює в велике, а велике в мале, і красиве огортає в потворний одяг, а потворне заставляє сяяти в прекрасній подобі. І навіюванням сили гніву та чуттєвості так підбурює, що завдяки цьому навіюванню темпераменти людей ввергаються то в екстаз, то в депресію, і це стає причиною важливих справ в устрої світу.
Нізамі
Коментатор Валерій Хмельницький, [ 2014-10-09 15:46:04 ],
на сторінці поезії     "Трансформуючи ненависть"   Олещенко Тетяна

А яскравий зразок поезії - це коли автор римує хоче-шепоче, лисиці-рукавиці, грибочки-пелюсточки. )))
Коментатор Світлана Майя Залізняк, [ 2014-10-09 16:07:13 ],
на сторінці поезії     "Трансформуючи ненависть"   Олещенко Тетяна

Валерію, або коли мрієте - про сороміцьке)))) "м'яке кучеряве дівоче волоссячко").
Хочеться-шепочеться Вам...про таке в час АТО чи то перемир"я.
Якось некошерно.
Коментатор Валерій Хмельницький, [ 2014-10-09 16:23:45 ],
на сторінці поезії     "Трансформуючи ненависть"   Олещенко Тетяна

Про що б не писав автор - він пише про себе? ) Мадам Боварі - це я? )
Не знаю, що таке некошерно.
Коментатор Валерій Хмельницький, [ 2014-10-09 16:27:35 ],
на сторінці поезії     "Трансформуючи ненависть"   Олещенко Тетяна

Ну, якщо вже ми з Вами, Світлано Майє, заговорили про поезії одне одного тут, то мені раптом чомусь здалося, що це визначення чудово підходить і до моєї вчорашньої поезії. А Ви як гадаєте, Світлано Майє? )))
Коментатор Валерій Хмельницький, [ 2014-10-09 16:32:06 ],
на сторінці поезії     "Трансформуючи ненависть"   Олещенко Тетяна

А де таке написано? Пам'ятаю, є заповідь про батьків, результатом чого має бути довге життя.
Коментатор Валерій Хмельницький, [ 2014-10-09 17:06:51 ],
на сторінці поезії     "Трансформуючи ненависть"   Олещенко Тетяна

Цікаво, але мені Ваш вірш нагадав мій переклад з Пола Брайта:
http://maysterni.com/publication.php?id=78517
:)
1   ...   9   10   11   12   13   14