Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Андрій Басанець (1977)



Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   * * * *
    Жовтневий млин – у листі, в домі, в димі,
    У вітрі розвіваються листи.
  •   * * * *
    Як невимовно ллється темнота –
    Ні рисочки, ні іскорки на тілі.
  •   * * * *
    Вже осені зосталось небагато –
    Діждати сну, дожити в самоті…
  •   * * * *
    у ранок осінній – смішлива горішина –
    горішина – дівчина на виданні –
  •   * * * *
    Не йди туди. Там море спить,
    Погідне мукою своєю.
  •   * * * *
    Вода сахається води,
    Марніють яблука і кола,
  •   * * * *
    Багряна бабко, пурпурова бабко,
    ти нащо з хвилі відблиски пила?
  •   * * * *
    Зірки упали удвох
    Грудьми до білих коліс.
  •   * * * *
    Ген літо скликає коней
    Із річки жадань заснулих,
  •   * * * *
    Ішли із річки. Рушники на плечах.
    За нами дощ і фари на шосе.
  •   Серпень
    Юний серпень в дворі чийомусь
    помокрілу спалив солому.
  •   * * * *
    Вокзал і осінь. Шепотіння канн.
    Усе квітує, все іще не звикло
  •   * * * *
    На весну пам'ять зацвітає рясно
    і віддається смутку на поталу...
  •   * * * *
    де я тебе розлив
    на повечірні села
  •   * * * *
    живе в кімнаті березень напружений
    щомить готовий кинутися геть
  •   * * * *
    Того, хто ждав, і хто позбувся тями,
    кому прийшовся світ не по нозі,
  •   * * * *
    ще на городі поралась Явдоха
    ще ткався хміль у неї на плечі
  •   * * * *
    фари освітять скраю
    листя на горобині
  •   * * * *
    Кує зима на тебе ланцюги,
    із мертвих пнів ладнає ешафоти,
  •   Галатея
    Начало і кінець, владарця, вседержитель
    моїх білявих мев, моїх скажених псів,
  •   Різдво
    сидів отак зеленим вухом слухав
    вбирав у себе мучився любив
  •   * * * *
    Стара зима казками шепотить –
    її не стишиш і не перепиниш.
  •   * * * *
    Десь поза снами... ще тоді, коли
    ніхто не знав ні змори, ні покори,
  •   * * * *
    Сивим китицям-птицям
    у вечірніх кагатах
  •   * * * *
    В темноті гойдаєшся, як човен,
    а проте не спиш, не спиш, не спиш.
  •   * * * *
    Він так ішов – нікому, бо кому?
    Він – вересень, та хто його вже любить?
  •   * * * *
    Заграла осінь повагом, небавом
    в усіх садах, од болю голубих.
  •   * * * *
    Туди, де все - рукою до руки,
    теплом до вій і пасмами до скроні,
  •   * * * *
    - Хто мучить нас уночі?
    - Гроза над порожнім домом.
  •   * * * *
    І мряка, і намет самотній
    на полі пізніх кавунів...
  •   * * * *
    Усе, що вчора плакало за мамою,
    Тепер лягло пелюстками внатрус.
  •   Мадонна з вишнями
    Дивись, ти сам – присілки і міста,
    уламки флейт, порожні скойки щастя,
  •   * * * *
    не жаль отих цілунків поза осінню
    отих цілунків перших позавіконню
  •   * * * *
    А ти чогось тулилася до скла -
    вже каламутна, сива, волоока...
  •   * * * *
    Близьке - далеке. Знаки і думки:
    то тихі, то тривожні, то поганські.
  •   Стилізація під Б.-І.Антонича
    У раннім димі ходе зграя,
    аж ясень скрапує, тонкий...
  •   Акація
    Вмочила цвіт акація при ночі
    у чорну плав, у великодню плав.
  •   * * * *
    весна гукнула чорну челядь
    від поля вітру і сохи
  •   * * * *
    Стояв чи дим, чи вітер, чи юга -
    було не видно. Очі червоніли.
  •   Балада про зеленого Антонича
    Жмутки закоханих ялин,
    і день, що перейшов у вітер,
  •   * * * *
    вночі нападав сніг. здивований. у горлі
    іще влягався дим - незатишно, хрестом.
  •   Балада
    ой да за лиманом
    ой за синім-синім
  •   * * * *
    дивися дивися як п'яно вцвітає квасоля
    яка невигойна лягла поза нею ріка
  •   * * * *
    ой дужі хвилі сиві хвилі
    глибокі нурти серед хвиль
  •   * * * *
    На хуторі сезон дощів.
    Вже хтось оту картату хату
  •   * * * *
    там ніч брову зламала об зорю
    над смоквами над зморшкуватим листям
  •   * * * *
    рухом тіла і кола
    шляхом бурі і птиці
  •   * * * *
    пісня як дзеркало в рамі
    пісня як вітер опалий
  •   * * * *
    Всі сни мої колись насняться вам
    без мене буде сторожко і зле їм.
  •   * * * *
    Палає ліс деревами всіма -
    лицем такий, як туга половецька.
  •   * * * *
    Далеко поза небом, поза тим,
    де сива хвища, де солона осінь,
  •   * * * *
    Вези мене, негодо, та й вези
    через двори задихані тудою,
  •   * * * *
    Така пливка березова купіль...
    Така купіль березова й прозора...
  •   * * * *
    таємна плинь і човен і верба –
    циганські лови у ночах пісенних
  •   * * * *
    ти в ночі цій стоїш як замок
    не завойований ніким
  •   * * * *
    квітнева ніч ми сонні і нагі
    як білі гливи посеред проталин
  •   * * * *
    співайте хуги голосіть
    ячіте сестри
  •   Цірцея
    крізь діри вітру і дрімоту глею
    крізь піну сіль і німоту вузла
  •   чоловічий спів
    ще не цвіли ні вишні ні ясмин
    у темноті під березневу мжичку
  •   * * * *
    метелик сну – розділення стихії
    в галузці ока – колисання дня
  •   Покіс (з циклу "Жінка")
    Не я це вигадав – вологий дух ріки,
    остюччя, що перепиняє подих,
  •   Опівночі (з циклу "Жінка")
    Легка вода.
    І місяць над водою,
  • Переглянути всі твори з цієї сторінки