Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Редакція Майстерень (1963)

Отримані вами коментарі| Залишені коментарі| Інші коментарі


Хоч моїх 5 копійок будуть, як завжди, зайвими, зауважу, що розгорнута полеміка виглядає безпредметною і з наукової, і з філософської, і з історичної позицій.
Якщо мова йде про правильне тлумачення висловів древніх авторів, то потрібно враховувати, не тільки коли, а й в якому середовищі формувався і творив автор. Достеменно відомо, що Сковороду ловили і не піймали «стовпи церкви», тобто тодішня «еліта», а не представники суспільства, в якому він жив. Таким чином синонімом до сковородинського миру є поняття «вищого світу», переважно – духовенства, а сучасний світ(світло, всесвіт) не має до того ніякого відношення. Але самим цікавим є те, що цей світ, у розумінні «русский мир», таки піймав Григорія Савича, оскільки у своїх літературних працях він користувався не рідною(народною) мовою, а церковно-слов’янською(на той час державною московською).
Як не зайвий аргумент - часова дистанція між Сковородою і Котляревським або й Шевченком не така вже й велика.

Безумовно, що для багатьох ця полеміка виглядатиме незрозумілою, хто б сумнівався... Але вона є важливою для тих, кому не все одно, які слова вживати у своїх текстах і з яким розумінням.
Наразі йдеться про слово "світ" і про добротність світу, його найвищу якість як у тілесному, так і хвильовому вимірі...
А, взагалі, жодну енергію, жодну енергетику, в т.ч. і енергетику ідей, слів, образів, нмсд, не можна розглядати відокремлено від системи керування над ними. Тобто, не існує некерованої тут і зараз енергії, чи енергетики в цілому. Тож якщо ми власним мікрокерівним впливом пробуємо брати на себе управління хоча б над тими ж образами, які описуємо, то не повинні йти всупереч Творцеві Всесвіту, бо це кепсько закінчується. (
Ось про що ці роздуми, а не лише про те, що дістали ми вже десь Г.С. Сковороду "світом", та й країна наша в такому жалюгідному стані, що впору замислитися про причини... А ви кажете" "безпредметний"... (


Напевно, пане Ігорю.
Але ось, можливо, йдеться і про кількість істини, її пропорціях у всіх атрибутах авторської компетентності, зважаючи на завдання "дорослішання".

Ось два тексти, досить випадкові, від Ю.Іздрика і М.Фішбейна.
У мене враження, що питання не стільки в стилях, але, передусім - в поетичній компетенції, в компетенціях інших, що, зрештою, дають якийсь магічний продукт...
Взагалі, якщо існує Істина, а вона, нмсд, існує. То Істина об"єднує все і вся. З огляду на Істину, може існувати і найточніше сприйняття.
Якщо у надпростому вірші гарно оправлена глибочезна Істина, то це не гірше і супер орнаменту від майстрів з такою ж вагою Істини, інколи може й краще для читача...
Та й потім - для кого поезія пишеться, кому вона найбільш потрібна, як не для самого "автора"? Чому в лапках? Бо чим краща поезія, тим, нмсд, і більше невидимих авторів, аж до Творця включно. )

В цьому контексті, для мене більше Істини в М.Фішбейна. Я не чіпляюся до Гольфстріму біля берегів Індостану в Юрія Іздрика, я, більше, про присутність авторського его, точніше - його малопомітність в ідеальному варіанті...

Напевне визначальним є і те, яку тему вибирає «автор», щоб у своєму самовираженні стати ближче до Творця. Коли йде мова про таку величину у мистецтві як Бетховен, то тут повинні бути зовсім інші масштаби мислення порівняно з емоційною напругою і оригінальністю чи парадоксальністю думок у наведеному Вами вірші Ю. Іздрика, хоч обидва твори у вираженні істини резонують між собою.
Пане Володимире, користуючись нагодою спілкування хочу Вас попросити, аби Ви звернули увагу програміста чи менеджера сайту на той факт, що на моїй сторінці без моєї участі змінені особисті дані, а функція їх відновлення заблокована якимось хитрим способом, що ніби все працює, а зміни в кінцевому результаті не фіксуються. Це поки-що не створює якихось негативних наслідків, але хочеться бути "рівним серед рівних". Буду вдячний, що і в технічному плані Ви не залишаєте поза своєю увагою рядових авторів.
1   ...   133   134   135   136   137