Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Дума Козак (1958)
Я не помру, та як піду до Бога,
то все одно лишуся у душі.
Коли почнеться неземна дорога –
за мене говоритимуть вірші.


Рубрики / Думи мої

Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   Пан Ніхто
    Не дисидент я і не політв‘язень,
    за булаву гетьманську не борець,
  •   Сувої пам‘яті
    Ти суперечлива до біса
    і несподівана така…
  •   У затінку думок
    У затінку моїх думок
    улітку – прохолода
  •   Дві леді
    У древнім замку Баллігаллі
    цієї ночі був на балі.
  •   Чи мислимо
    Не спалося...
    А ніч як море
  •   Найбільший гріх
    Усі ми грішні, кожен у своїм…
    Провин завжди на душу вистачає…
  •   Яка різниця
    Тоді я тільки вигадав тебе
    і покохав лише свою уяву…
  •   Хай йому грець!
    Добігти мріяв я до виднокола
    і зазирнути аж за небокрай,
  •   Вітряки
    Млини...
    Млини ідуть по полю
  •   Кінбурнська жара
    Коса, дорога, рев мотора,
    пісок розпе́чений, жара...
  •   Повінь
    У ревній повені думок
    втопає смуток мій.
  •   Не варто
    Ти шукала пригод
    в монотоннім життєвому морі
  •   Планида в кожного своя
    – Нас не дарма звела планида
    і доля в нас тепер одна, –
  •   Шлях до миру
    Йдемо дорогами війни
    яку вже сотню довгих років,
  •   Кохай
    Зі стелі, прямо на подушку,
    спадають маревом вірші
  •   Поводирі
    Ідуть степами кобзарі,
    ідуть шляхами України,
  •   Серебріє
    Серебріє ранню в небі ранок,
    іній серебріє на гіллі,
  •   Чорним по чорному
    У чорнім мареві небес
    чатує чорний кіт
  •   У сад
    Чарівну квітку в кришталеву вазу
    ми ставимо, наливши вщерть води,
  •   Небесний вартовий
    Сивий старець у но́чі криницю
    зазирає і сумно мовчить.
  •   Зорепад
    Стою на березі стрімкім,
    дивлюсь, як падають зірки
  •   На шовку спогадів
    Я краю крайнощі як хліб
    зі спогадів мого життя,
  •   Вже віє груднем
    Рипить, скрипить, та меле на страждання
    шматки жури, старий дідівський млин
  •   Вже час
    Отак хотіла виграть поєдинок,
    що й почуття поставила на кін.
  •   Чому не спиться?
    Стікає ніч краплинами хвилин
    по склу віконнім у твоєму домі.
  •   Чи зможемо?
    Ніч укриває балдахіном,
    розшитим маревом зірок,
  •   Визначена невизначеність
    Нарешті! Все! Досягнуто мети,
    немовби й не було семи тих років!
  •   Із моря погоди
    Сама природа навіть розгубилась,
    весна до нас прийшла якась не та.
  •   Відповідь
    Правим бажаєш бути чи щасливим? –
    запитувала ти мене не раз.
  •   Гординя й гордість
    Гординя й гордість – зовсім різні речі,
    в них спільного – як в водню і води.
  •   Плющ
    Повзе угору вперто плющ
    вночі і вдень, у дощ і спеку.
  •   Гарантії цноти
    Не бачу у країні кандидата,
    хто б крісло президентське міг зайнять.
  •   Машина часу
    Машину часу ти створи собі,
    великих коштів це не вимагає.
  •   Вищий закон
    Адам і Єва – то початок людства.
    Так Біблія говорить нам про це.
  •   Дві біди
    У України дві біди – пихаті і пархаті.
    Жиди, кругом одні жиди, вже майже в кожній хаті.
  •   Страх
    Зневіри час в серцях посіяв страх.
    Він на своїм шляху усе руйнує,
  •   Сонцеворот
    Настав нарешті справжній новий рік –
    сьогодні на додаток день пішов.
  •   На дорозі чи роздоріжжі?
    Іще один спливає рік,
    мелькнув на горизонті фініш.
  •   З днем народження
    З днем народження, сину! Як, рідний, живеш?
    Чи здоровий в далекій чужині?
  •   Скільки ще?
    Потрібно скільки ще Майданів відстояти,
    ще скільки треба пережити лютих зим,
  •   Ера Люцифера?
    Весь світ від Альфи до Омеги
    лиш мій! – волає Люцифер, –
  •   Зимові реалії
    Спустошує холодний вітер слів,
    пронизують порожні наскрізь гасла.
  •   В останню мить
    Нас убиває все ж не тільки куля,
    граната, бомба, міна чи снаряд...
  •   Розмова з Петром
    Настав нарешті двадцять перший вік,
    прогрес торує уперед дорогу.
  •   У хвилини відчаю
    Життя безжально трощить на шматки,
    ти робиш за помилкою помилку?
  •   Тема для роздумів
    Два мільярди ударів – середнє життя!
    Два мільярди ударів – вся сутність буття?
  •   По совісті чи справедливо?
    Нам кажуть жить по совісті і честі,
    та на біду вони у кожного свої.
  •   Місто судної осені
    У Богом забутім краю,
    де й сонце щодня набурмосене,
  •   Воно близько
    Трапляються на світі різні люди,
    бракує їм то слави, то тепла…
  •   Швидкоплинність часу
    Тихенька хода у часів і легка,
    що й шерхоту зовсім не чути.
  •   Історія нічому нас не учить?
    А вас історія ціка́вить людства?
    Хто Біблію хоч трішечки читав,
  •   Любов і страх
    Любов і страх – поняття несумісні.
    Вони у серці разом не живуть,
  •   Ми не раби
    В людині не приймаю рабську суть,
    кого б не стосувалася покора.
  •   Почуття міри
    Одним повітрям дише цар і челядь,
    одну зорю багач зрить і бідняк,
  •   Занадто не спішіть кохати
    За правилами грати у наш час –
    незвичним стало якось вже для нас.
  •   За ким буде перемога?
    Без наслідків не можна для здоров’я
    насилувати власні почуття,
  •   Чому так?
    Чому я на батьків своїх землі
    не маю змоги бути господа́рем?
  •   Політичний лікнеп
    – Навіщо навкруги будують ґрати?
    – Щоб владу упирів охороняти!
  •   Холостий постріл?
    Люди, люди… Чому ви підвладні
    так сумнівним, второваним чарам?
  •   Фінансова петля
    Що діється у нашій стороні?!
    Бариги й злодії відкрито балом правлять.
  •   Не розумію
    Я не вписався в нинішнє життя,
    де правлять гроші всупереч законам,
  •   Свiй голос віддаю за доброту
    ́Нині людяність в людства вже зо́всім не в моді,
    з доброти залишився один лише слух.
  •   Думи мої
    Думи мої, сіромахи, сумно мені з вами.
    В синє небо ніби птахи линете з роками.
  •   Нічні роздуми
    Я слухав Ніч і ті її слова,
    що жоден День не може бути вічним.
  •   Пересичення чи недолугість?
    Весь світ сьогодні одягає вишиванку,
    йому ж сомбреро й сарі подавай.
  •   Питань багато
    (семітсько-антисемітські роздуми)
  •   Старе вино
    Я пив вино, немовби кров червоне,
    що краплями по бороді текло.
  •   Роздуми про долю нащадкiв Адама
    Усе частіше думаю ночами,
    як виник Світ і хто його творець.
  •   Помовчи
    Не варто говорити, помовчи.
    Послухай тишу, в ній своя чарівність.
  • Переглянути всі твори з цієї сторінки