Автори /
Сергій Губерначук (1969 - 2017)
![]() |
|
Рубрики
/ Межа
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Він сидів, розбитий сонцем…
•
Корозія
•
Я приверну тебе оце до себе…
•
Покликання свого не розумію…
•
Ти на підносі принесла мені – любов…
•
Той, хто гарячими руками…
•
Усе обопільно…
•
Її вікно – щоразу без завіс…
•
Розл(у)ючення
•
Останній день своєї злої долі…
•
Бранець
•
Ой, не треба, не треба, не треба…
•
Транс
•
Зізнатися у тому, що неправда…
•
Ковзанка
•
Плейбой
•
Згадую тебе, мов прілу осінь…
•
Траєкторія
•
Злам
•
На лихолітті вдавлена нудьга…
•
Культурне
•
Сказ
•
Експресоб’ява
•
Якби не твій глумливий вигук…
•
Вітражі
•
Ґламур
•
Винен
•
Стріла летіла
•
Заздрість
•
Гроші з’їли планету…
•
Скандал
•
Це ти показала, якою буваєш…
•
Зрадниця
•
Хтось промине коханого в юрбі…
•
Руйнація
•
Скна
•
Розбрат
•
Ляпаси
•
Свята повія
•
Блокада
•
Інтоксикація
•
Жирандолі
•
Чудо
•
Полуда
•
Лікареві Боткіну за його хворобу
•
Блеф
•
Аморальний вчинок
•
Амнезія
•
Мораль
•
Ієроґліф
•
Яма
•
Печаль
•
Симфонія життя присвячена…
•
Горе
•
Жаба
•
Нитка
•
Колодязь
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Він сидів, розбитий сонцем,
з синім оком, біля столу,
з синім оком, біля столу,
Ось іржавого серця останні гудки
мене залізного.
мене залізного.
Я приверну тебе оце до себе
самим червінцем чи одним притулом,
самим червінцем чи одним притулом,
Покликання свого не розумію.
Занедбані слова, уривки почуттів.
Занедбані слова, уривки почуттів.
Ти на підносі принесла мені – любов.
Готуєш добре.
Готуєш добре.
Той, хто гарячими руками
торкається мене щоночі
торкається мене щоночі
Усе обопільно.
Підпільно.
Підпільно.
Її вікно – щоразу без завіс,
щоранку навстіж дзенькає шибками,
щоранку навстіж дзенькає шибками,
А в сльозах, ой, не гарно додому йти…
Приходь до мене в радості
Приходь до мене в радості
Останній день своєї злої долі
ти на пустій панелі провела,
ти на пустій панелі провела,
О, вража душе!
О, харци́зо люта!
О, харци́зо люта!
Ой, не треба, не треба, не треба
диким голосом рвати мене.
диким голосом рвати мене.
З червоної лінії встануть перші слова –
ультимативна форма.
ультимативна форма.
Зізнатися у тому, що неправда!
Звести́ на себе на́клеп до знаття!
Звести́ на себе на́клеп до знаття!
Не вмію на ковзанах їздити.
Ходити на ковзанах незвично.
Ходити на ковзанах незвично.
Я це вже бачив,
я це чув
я це чув
Згадую тебе, мов прілу осінь.
Паростя осик навколо лісу.
Паростя осик навколо лісу.
З-перед вістря гострого спису,
що насамперед,
що насамперед,
Немає сумніву.
Червоні черевики
Червоні черевики
На лихолітті вдавлена нудьга
уже створила деякі умови,
уже створила деякі умови,
Стає на ноги велика культура,
колосальна і довгострокова!
колосальна і довгострокова!
Скажена сучара вкусила мене.
Я вкола зробив, тілько ж смерть не мине.
Я вкола зробив, тілько ж смерть не мине.
Терміново потрібен закуток
для виробів з власної шкіри,
для виробів з власної шкіри,
Якби не твій глумливий вигук,
що вдерся в аз, який ще вчу;
що вдерся в аз, який ще вчу;
Після чорної ночі й білої лжі
б’ються посуд, трюмо й вітражі,
б’ються посуд, трюмо й вітражі,
Знов обличчя це – не налице́,
а навиворіт, як після лому!
а навиворіт, як після лому!
Поплещу я тебе по плечу,
ніби друга.
ніби друга.
Стріла летіла
Убити не хотіла.
Убити не хотіла.
Ні слова – тобі, ні півслова – мені.
Бентежно напружені жести.
Бентежно напружені жести.
Гроші з’їли планету.
Планета у череві гро́шей.
Планета у череві гро́шей.
Я люблю його,
не заважайте
не заважайте
Це ти показала, якою буваєш,
коли завітаєш у постіль чужу?
коли завітаєш у постіль чужу?
Триває правда з вуст моєї зрадниці,
але чи скоро голос мій признається,
але чи скоро голос мій признається,
Хтось промине коханого в юрбі,
хтось не помітить датою папери,
хтось не помітить датою папери,
Строк гідності моєї сьогодні вийшов;
у генах,
у генах,
Як незасіяна рілля,
до злив і сонця збайдужіла,
до злив і сонця збайдужіла,
Не взнаки́ тобі плакати,
названий брате.
названий брате.
Перший ляпас, якого отримав від тебе,
був пекучим, як сіль, зашарі́лось лице.
був пекучим, як сіль, зашарі́лось лице.
Знала в небі тільки Бога,
грішна йшла лише на сповідь,
грішна йшла лише на сповідь,
Тривога. День. Народження царя.
Сурмлять ґазети про блокаду міста.
Сурмлять ґазети про блокаду міста.
На Бога надійся – і сам не гріши.
Не плач і не смійся –
Не плач і не смійся –
Миготіли жирандолі
у простій сільській стодолі.
у простій сільській стодолі.
Я вже був колись… Пам’ятаю
цю осліпленість збожевілля,
цю осліпленість збожевілля,
Горбатого чіпляли на хреста.
Він грішник і просив у себе вмерти.
Він грішник і просив у себе вмерти.
Лікарня номер п’ять, святошинські ліси,
повітря дощове, палата паром дише,
повітря дощове, палата паром дише,
Цей рух між елементами буття –
злиденний покер аж до самогубства –
злиденний покер аж до самогубства –
І було світло в усьому домі,
на всіх поверхах світло сяяло.
на всіх поверхах світло сяяло.
Ані згадаю,
ані пригадаю.
ані пригадаю.
Вислуховую мораль.
Коло вуст, які ліворуч,
Коло вуст, які ліворуч,
О, ієроґліфе злий!
Беззастережний оракуле!
Беззастережний оракуле!
Серце поступово відхиляється від норми,
а з ним – і бажання.
а з ним – і бажання.
Печаль – це сумний чоловік, а не жінка.
Це віник в кутку, це вінок після року…
Це віник в кутку, це вінок після року…
Симфонію життя присвячено коханню!
На цій найвищій ноті я завис
На цій найвищій ноті я завис
Той ранок дійшов до рук,
як сука з останніх сук!
як сука з останніх сук!
Камінь металевий – троном у воді
гіркій, гірській, іржавій.
гіркій, гірській, іржавій.
Ти тікала в продушену шибку,
шию з’ю́шила, штори подрала!
шию з’ю́шила, штори подрала!
За вікнами вік розпогодивсь –
ніде не зітхни, не дихни!..
ніде не зітхни, не дихни!..