Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Сергій Губерначук (1969 - 2017)
Уставаймо з колін!
Розпрягаймо свій спів.
Україну єднаймо,
шануймося!



Отримані вами коментарі| Залишені коментарі| Інші коментарі

Коментатор Серго Сокольник, [ 2019-10-24 13:45:33 ],
на сторінці поезії     "Жаба"   Губерначук Сергій

Коментатор Любов Бенедишин, [ 2019-10-31 11:16:46 ],
на сторінці поезії     "Нині "   Губерначук Сергій

Коментатор Оксана Логоша, [ 2019-11-03 21:18:00 ],
на сторінці поезії     "Миті"   Губерначук Сергій

Коментатор Олександр Сушко, [ 2019-11-07 02:17:09 ],
на сторінці поезії     "Мамут"   Губерначук Сергій

Коментатор Олександр Сушко, [ 2019-11-07 08:35:41 ],
на сторінці поезії     "Горе"   Губерначук Сергій

Коментатор Любов Бенедишин, [ 2019-11-08 13:01:16 ],
на сторінці поезії     "Горе"   Губерначук Сергій

Дойти до ручки - рос. афризм, але руки тут ні до чого)
Таємнича «ручка» в афоризмі є всього лише частина звичайного хлібобулочного виробу – калача.
Вираз «дійти до ручки», як відомо, означає зовсім опуститися, втратити людську подобу. При цьому таємнича «ручка» в афоризмі є всього лише частина звичайного хлібобулочного виробу – калача. Калачі випікали на Русі з давніх часів і в містах, і в селах. Відомості про продаж хлібних виробів городянам містяться ще в новгородських джерелах. Випічку на винос робили з прісного тіста в формі замк’а з круглою дужкою. Городяни любили купувати калачі у торговців і є їх прямо на вулиці, тримаючи за спеціальну частину – ручку, що являла собою перемичку калача. З міркувань гігієни саму ручку в їжу не вживали, а віддавали її бідним або кидали на поживу собакам. Звідси і виник вислів: дійти до ручки. Людина, який не гребував з’їсти ручку від чужого калача, ставив себе врівень з вуличними собаками.
Коментатор Любов Бенедишин, [ 2019-11-08 13:02:20 ],
на сторінці поезії     "Горе"   Губерначук Сергій

Коментатор Любов Бенедишин, [ 2019-11-08 13:02:55 ],
на сторінці поезії     "Горе"   Губерначук Сергій

1   2   3