Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Королева Гір (1973)

Отримані вами коментарі| Залишені коментарі| Інші коментарі

Коментатор Лариса Пугачук, [ 2020-02-07 12:37:00 ],
на сторінці поезії     "Квіти-сльозини"   Гір Королева

Коментатор Редакція Майстерень, [ 2020-02-07 16:54:19 ],
на сторінці поезії     "Квіти-сльозини"   Гір Королева

Нмсд, поезію, зрештою, як і всю словесність, можна представити як багатоповерхову цивілізаційну споруду. Вікна і двері цієї споруди, та навіть цілі поверхи її, скеровані на різні краєвиди, обрії, плани буття всього живого і не тільки живого.
Тому перед тим, як давати поради авторові, на думку редакції ПМ, є сенс дізнатися, де зараз у цій будові знаходиться авторське "я", що саме бачить , і що хоче передати у своїх рядках.
Це, начебто, головне.
Далі можна говорити про рівень мистецтва, і як авторові досягти найкращої передачі тих чи тих тонкощів в його авторських умовах. Інколи вже йдеться про покращення умов і обставин для досягнення авторських цілей.
А ще ж є повноцінні полотна, і просто замальовки, а ще є документалістика, мистецтво декларації, тощо...

Щодо назви "Поетичні Майстерні" - то назва значить лише те, що в кожного автора тут, серед інших, своя майстерня. І для адаптації з такою кількістю інших майстерень потрібен час, аби спокійно витримувати погляди інших на свої полотна.
Потрібно, зазвичай, біля півроку, і далі все стає на свої місця.
Тож усім, хто дає рекомендації новоприбулим авторам, варто спершу відчути, - який в автора досвід перебування у відкритому просторі творчості. Це чи не найважливіше.

Тому з порадами і потрібна делікатна обережність. Власне, поетичні авторські спроби не потребують обов'язкового фахового втручання, а ще менше потребують менторства і зверхніх повчань. Поезія точно не зацікавлена в такому собі служінні. )
Коментатор Королева Гір, [ 2020-02-07 19:28:06 ],
на сторінці поезії     "Квіти-сльозини"   Гір Королева

Коментатор Ярослав Чорногуз, [ 2020-02-07 23:21:03 ],
на сторінці поезії     "Квіти-сльозини"   Гір Королева

Шановна Клавдіє, Королево Гір!
Дозволю собі висловити також свою думку. Оскільки, розкрию секрет, Ви тут з`явилися саме за моєю ініціативою, бо чимало є на сайті авторів, попри деякі наші конфлікти, які вміють дати добру пораду. Хотілося допомогти пройти людині школу поезії, аби в майбутнє згодом дивитися більш упевнено й спокійно.
І цей вірш, як у дзеркалі, відобразив, що діється в наших серцях, а частково і в головах, бо не всі коментарі написані розумом, багато емоцій і серця.
Зауважу, як профі- музикант і поет, що має статус майстра, що в авторки найбільше текстів пісенних. Вони, без музики, часто виглядають надто просто, а такі речі, як у поезії збої ритму, скажімо, в музиці можуть згладжуватися перемінними розмірами у тактах, і самою музикою може значно поглиблюватись простота слів, особливо якщо у авторки є гарні друзі композитори й аранжувальники, які постійно, як до джерела, припадають до її творчості. Саме це дало пані Клавдії крила і вона сюди прийшла вже з чималим творчим багажем, маючи понад 3000 віршів, багато пісень, переможні призи на конкурсах, і від Асоціації естрадних діячів України – почесне звання заслуженої артистки естрадного мистецтва.
Не завжди поети-піснярі хочуть бути членами спілки письменників, скажімо, Андрій Демиденко, тільки зараз, коли йому вже далеко за 60, торує собі туди шлях.
У нашої Королеви Гір це трапилося значно раніше, і це втішає, бо є перспектива розвитку. Пошуки людини, яка могла б допомогти, вивели її на мене, і, я не знав нічого кращого, як порадити їй «Поетичні майстерні», бо сам тут школився, тут зазнав багато і щастя, і немало пережив життєвих бур, а те, що відчуваю, що росту постійно, це однозначно і це робить честь сайту, бо є багато цінних порадників, і господар дивовижно демократичний, толерантний… і хоч є і темні сили, які можуть незаслужено образити, чи принизити, то завжди знайдеться кому захистити й оборонити, бо таких Робінів Гудів(ок) тут значно більше, як у штанях, так і в спідницях.
Королева Гір погодилася на мою пропозицію. І почала друкуватися. І погодилася працювати над своїми віршами.
І ось перші інциденти, які потребують втручання і роз`яснення.
Мене спочатку, чесно кажучи, неприємно вразив той факт, що я перший, як має бути, аби не звинуватили знаючі у якомусь покровительстві-просуванні, почав робити зауваги, як і належить людині, якій збоку видніше. Написав розлогий коментар на вірш Королеви Гір «Душею плачу». За це отримав подяку і… жодного виправлення.
Якось стало прикро, чесно кажучи. Думаю, та буває. Перший млинець не вдався. І ось доходить до сьогоднішнього
вірша «Квіти-сльозини».
Заувагу Махайла Епатюка стосовно дієслівних рим цілком підтримую, бо попри заувагу «Редакції Майстерень», що дієслівні рими можуть допускатися серед авторів, які мають статус «любителя поезії», головне, аби ішов процес, у віршах самого Епатюка, наскільки мені відомо (доробок його тут невеликий, але досить якісний), жодної дієслівної рими, я не бачив. Отже людина має моральне право робити такі зауваження.
Попри якусь дивну образу нашої Королеви, цитую: А ВИ ВСІ БЕЗ ГРІХІВ І У ВАШИХ ТВОРІННЯХ ВСЕ БЕЗДОГАННО????
Можемо констатувати, що у Епатюка стосовно дієслівних рим усе – бездоганно. Отже, бодай для нього цей закид – безпідставний.
Ось іще цитата: Перечитала ще раз так звані коментарі, і не перестаю дивуватися, як вміють одні одних принизити, обплювати...когось ЕЛІТОЮ назвати, когось ПРОСТИМ ЛЮБИТЕЛЕМ...І це роблять люди пера, які повинні бути духовно багатими.
Це вже камінець в город самої Редакції Майстерень, бо вона сама тут на цій сторінці перша про це заговорила, вона ж і впровадила ці статуси.
На жаль, хочеш-не-хочеш, так є у житті, хтось поет-любитель, хтось – майстер. І таке явище спостерігаємо чи не в усіх сферах людської діяльності, авторка вже має достатній життєвий досвід, щоб цьому не дивуватися.
Іще цитата: «Говорите про дієслівну риму?Та нехай весь твір буде в дієслівній римі, але в ньому є зміст!!»
Подивимося, який же зміст є у першій строфі даного вірша з дієслівними римами:
Із сліз пахучі квіти виростають,
Та краще би не лити гірких сліз,
А потім їх дощі все поливають,
Й співає їм плакучий верболіз.
Перша фраза-рядок чудова: Із сліз пахучі квіти виростають,
Не менш гарна і наступна фраза-рядок заперечення: Та краще би не лити гірких сліз… Попутно відзначимо невірний наголос гІрких замість гіркИх…
Але наступний рядок мов штучно притягнутий за вуха задля якраз оцієї дієслівної рими: А потім їх дощі все поливають…
То хіба складно виправити на щось інше, дописати… Тим більше, що коли говорять їх, то мають на увазі сльози – останній іменник - а не квіти, тобто дощі поливають сльози, трохи не в`яжеться узгодження слів… А краще б б написати, наприклад, отак: розрадою дзвенять дощі у гаю й продовження: Й співає їм плакучий верболіз.
Отак легко уникнути дієслівної рими, і прикрасити ще більше гарну строфу, замінивши невдалий рядок.
Дивні закиди Королеви Гір про таке: раджу кожному, хто тут перебуває, не литтям бруду займайтесь за спиною автора,
а й навчіться вчити , навчіть і тільки тоді , У ДІАЛОЗІ З АВТОРОМ, висловлюйте свою критикуючу думку!
Та ще Вас тут, шановна Королево, ніхто майже на сайті не знає, щоб Вас, поза спиною обговорювати! І де може йти таке обговорення – тільки у приваті! Невже хтось дав Вам якусь інформацію, що Вас обговорюють в приваті, якщо Ви не є ясновидющою?!
Саме тому наша шановна авторка Тетяна Левицька і написала:
Шановна, Клавдіє, хто Вас обговорював за Вашою спиною? Той відгук, що я залишила на Вашій сторінці був у свіх на очах і ніяких пліток на Вашу адресу мною не велося . Ми всі проблеми обговорюємо на сторінках авторів публікацій… Вам давали поради під віршем, пісенний текст я, даруйте, не можу назвати поезією, Ви нічого не змінили.
Хіба не толерантно написано? Тетяна Левицька, наскільки я її знаю за 10 років перебування на сайті, не любить інших критикувати. Навпаки, вибирає гарні місця у автора і хвалить за них… Хоч тут прозвучала таки критика, але ж доброзичлива!
На закид у відповідь Королеви Гір, що у гуморесці Т.Левицької є дієслівна рима, хоч не вона про це Королеві зауважувала, Тетяна видалила ВСЮ ГУМОРЕСКУ, щоб удосконалити її. Ось як роблять істинні майстри, приклад, вартий наслідування!
Не дуже коректними виглядають і зауваги Ваші, шановна Королево, і стосовно вчителів. Може, не кожен тут закінчував педагогічний вуз, як Ви чи я, але саме ті, хто коментує цей вірш, перебуває нині на Вашій сторінці, всі дають, цікаві і корисні поради, або й репліки змістовні кидають, як приміром, не згадав тут раніше, молоду нашу Надію Тарасюк.
Змістовною і корисною для знайомства із сайтом виглядає і порада нашої досвідченої авторки з російської діаспори Лариси Пугачук:
Якщо Ви прийшли на даний сайт просто показувати свої тексти, це нормально, хоча сайт створений більш для того, щоб відточувати вміння писати.
Саме до цього я і Вас закликаю. Багато емоцій Ви висловили, а ще подивіться на Ваш вірш. Візьмемо другу строфу. Тут дієслівних рим немає.
А сльози ті, неначе намистини,
Що котяться з очей, немов з джерел,
Вони, неначе росяні краплини,
І вітер по щоках їх десь розтер.
Але є подвійне вживання в одній строфі слова «неначе». Таких речей слід уникати.
Далі, третя строфа з дієслівними римами:
Але на землю деякі вже впали,
І проросли там квітами вони,
Та головне, щоб квітів тих не рвали,
Бо стогін прозвучить від їх струни.
Ось тут справді важко, а може і не зовсім доцільно їх уникати, би не пошкодити змісту. Але при бажанні все можна зробити:
На землю падають сльозин овали
І проростають квітами вони…
І далі за текстом. У майстра з набитою рукою це займає дві-три хвилини часу, легко правиться, як дихається. Ще й задоволення він отримує від цієї роботи.
І, нарешті, 4-та строфа:
Сльозини-квіти дуже особливі,
Їх не посадить жоден садівник.
Як сльози лити – то лише щасливі,
ЩоБВЖодну квітку біль наш не проник.
Тут також є певні огріхи. Двічі повторюється слово сльози, сльозини. Є займенники для заміни чи інші засоби. І важкий збіг приголосних, з якими особливо боряться поети на «Майстернях»: БВЖ.
Як виправити тут?
Сльозини-квіти дуже особливі,
Їх не посадить жоден садівник.
Бо проливають їх лише щасливі,
У жодну квітку біль щоб не проник.
Ось, прошу, маленький майстер-клас, як працювати над віршами. Чи є порушення змісту від цих правок? Якщо є, то мінімальне, чи не так?! А вірш іще більше дзвенить музикою.
Сподіваюсь, шановна Редакціє Майстерень, мені вдалося уникнути менторського тону, я лише намагався трохи підсапати бур`яни навколо гарної квітки-поезії шановної авторки. Якщо вона не бажає, може не враховувати цих правок, звісно, але може, захоче зробити свої?!
В цілому відкрив для себе Королеву Гір іще в такій цікавій іпостасі. Читаючи її наступні твори, більше не зауважив у них дієслівних рим. Принаймні Махайло Епатюк може спати спокійно, а разом з ним і ми всі. Згодом це підтвердилося і у приватній розмові з авторкою, думаю, вона дозволить мені видати цю таємницю приватного спілкування – особливість її редакторських схильностей. Я б сказав, що і в цьому проявляється неповторність її творчої натури.
Звичайно, хотілося б попрохати шановну Королеву Гір не приймати так гостро деякі зауваги, бо знаю добре всіх дописувачів, може, крім Галини Тарасюк, але її участь була тут мінімальна і мало конфліктна. Побачив серед порадників лише Робін Гудів і Гудок, які сюди прийшли Вас не гудити, а допомагати. А Редакція Майстерень взагалі пролила найбільше світла на ці сторінки.
Зичу щиро подальших творчих злетів авторці!









Коментатор Королева Гір, [ 2020-02-08 00:10:59 ],
на сторінці поезії     "Квіти-сльозини"   Гір Королева

Щиро вдячна,Ярослfве Олеговичу, за коментар і майстер -клас!
Під словом ВЧИТЕЛЬ не мала на увазі людину, яка має педагогічну освіту і навчає дітей, що якщо 5х2 і 2х5,то отримаємо в результаті 10 і не інакше, застосувавши переставну властивість дії додавання.
А якщо дізнатися скільки кг моркви й 2 кошиках, якщо у кожному по 5 кг, то треба записати 5 х 2, а не 2 х 5, бо ми дізнаємось кількість кг, а не кошиків.Інакше - це груба помилка!
А мала на увазі ВЧИТЕЛЯ, який вміє розказати правило написання, що можна використовувати, чого не бажано, що не допускається і т. д.
Від попередніх дописувачів я цього не почула!
а мало бути це по-іншому.
Мали сказати ,звертаючись до автора( і не тільки мені, а кожному,хто перебуває на сайті і кого намірені повчати і повчають таким чином, як і мене спробували повчати....Саме повчати, а не навчати!) : " МОЖЛИВО,ВИ ЦЬОГО НЕ ЗНАЄТЕ, АЛЕ БАЖАНО ЦЬОГО УНИКАТИ, А ОСЬ ЦЕ - НЕ ДОПУСТИМО.А ТАМ ПОПРОБУЙТЕ ЗАМІНИТИ і т.д.)
ТОді це буде навчання!
Повинні показати, як це робиться,якщо вважають, що вони начають.І якщо навчають, то на сторінці безпосередньо до автора звертаються, радять, кажуть на що звернути увагу і як, а не кожен лиє й доливає масло у вогонь і вважають, що вони вчать, але до них не дослухаються.І писати, що тут не дитячий садок, то це вже занадто...ТОму, насправді, треба задуматись над тим, як вчити, що писати, а не вести оті розмови між собою, наче той автор ніхто і звати його ніяк, і те , що він пише - це ніщо, а вони - це щось надзвичайне...Хоч це далеко не так....
Коментатор Тетяна Роса, [ 2020-02-09 23:18:58 ],
на сторінці поезії     "Перший сніг"   Гір Королева

Перший сніз завжди викликає емоції, тож пройти повз не змогла. Мені подобається ідея вашого пісенного твору, Королево. Але, на мій читацький розсуд, здалось, що забагато «так». Тому я дозволила собі трошки погратись словами, щоб подивитись, чи вийде позбутись цього зайвого слова. Вийшло так:
Перший сніг - немов перше кохання,
Ніжний поцілунок і тремкий,
Нерішучість першого зізнання -
Спогад залишається п’янкий.

Перший сніг, грайливо-непостійний,
Кожного цілує на шляху.
Він здається навіть мелодійним
у музичних вправах на даху.

Перший сніг - хмариночки пір’їна -
З ніжністю торкається всього.
І коштовним відблиском перини
До дитинства манить нас свого.

Перший сніг, казково-неповторний,
Перший сніг, краса своя у нім.
Він танок довершує мінорно
В королівстві білім крижанім.

У кожного своє бачення, Королево. Тож вибачте, якщо втручаюсь, куди не треба.

Коментатор Тетяна Роса, [ 2020-02-09 23:20:21 ],
на сторінці поезії     "Перший сніг"   Гір Королева

Коментатор Олександр Сушко, [ 2020-02-23 05:53:12 ],
на сторінці поезії     "Почуття збереглись"   Гір Королева

Є деякі пропозиціх для пошіпшення тексту. Отже,
"барвінок коло..." - немилозвучне подвоєння кк. Напишіть "барвінок біля хати". Тим більше, що барвінок колом не росте.
"Височіють мальви під стіною" - якою стіною? Стіною батьківської хати, хліва, дровітні, гаража? Варто стіну прибрати, слово не вельми влучне.
"Джюрчать красиво ручаї" - красиво це не те слово. Мелодійно, тихо тощо.
І взагалі - що то за ручах? Якщо є млин і ставок під ним, то ручай тільки один. Той, що ллється на млин.
У вірші є місяць, зорі. А на додачу - бджоли! Уперше чую, щоб бджоли збирали мед глупої ночі.
ТвОї очі - неправильний наголос. Треба твоЇ.
Твір можна віднести до описової прози.Тут ще немає поетичної образності, гіперболи, непрямих порівнянь. Оскільки у кожному рядку присутнє дієслово, то це створює ефект одноманітності. Наче людина гепає сапою на грядках. Варто уникати такого прийому.
1   2