Я те бачу. Тільки виходу зі становища яке склалося по всьому світу я не бачу. Ото останнім часом я пишу про минулу і нинішню світову дурь. І згадую те що колись мені розповідали люди. Як історик скажу, це сталося тому що люди не переосмислили по-справжньому 1980-ті роки. Якось поза увагою лишився той факт що пізній Радянський Союз від західного кордону до Тихого океану був охоплений прихованою громадянською війною всіх з усіма. Та війна була мафіозно-кримінальна. Україні дуже поталанило що на більшості її території та війна закінчилась у 1989 році (крім Донбасу). І дуже не поталанило Нагірному Карабаху, Абхазії, Північному Кавказу, решті території Грузії, Азербайджану, Вірменії, Таджикистану, де та війна вийшла на поверхню і стала повномасштабною. Якби люди знали уповні з чого вони вискочили і розповідали про це своїм дітям, то вони б ніколи назад до Радянського Союзу не хотіли б.

я не хочу до союзу назад, і ніколи не хотів, особисто
проблеми північного, і не лише, кавказу, мене не стосуються
я жив на далекому сході, в мене є про це власні міркування
я бував і на північному кавказі, також

ваші особисті фантомні переживання можливо і цінні
а можливо і ні

Якщо зі мною спілкувався чоловік. То писати отаке мінус для чоловіка. Жінкам уже таке прощається, хоча і їм подібне прощатись не повинно: бо те хамське ставлення жінок до чоловіків, котре спостерігається останнім часом свідчить про одне: людство пішло шляхом саморуйнування.

не смішіть мої капці

Як цікаво, моя дружина жила в дитинстві, після народження у Львові і переїзду, ще років 16 в Петропавловську К. )