Поетичні майстерні

Якби в мене було що-небудь з натури когута, то мені повинен би по сьогоднішнім вечорі вирости отакий високий гребінь. На які різні гідності мене підносили сьогодні! Зробили мене гетьманом, яким я ніколи не був і не хотів бути; зробили мене керманичем, хоч я, придивившися правдивим керманичам на дарабах на Черемоші, зовсім не мав би охоти ним бути; зробили мене проводирем, хоч я любив лише йти в ряді, пам'ятаючи добре того генерала, про котрого Наполеон казав, що коли він іде в ряді, то дуже добрий вояк, коли ж напереді - то чистий ідіот. Дістаються мені від громади компліменти за се, чого в мене нема, хоч, дай Боже, щоби було; але коли in vino veritas*, то - як писав колись Танячкевич, - "скажім собі всю правду в очі", нехай громада почує компліменти і від мене! Я любив іти в ряді і любив, але - такого ряду не було… І се було моє нещастя, я крутився, як вівця, і, замість іти уже протертою дорогою, сам мусив протирати її. У нас було і є замало людей і до найпростішої роботи. Се одна хиба громади. Друга: у нас уже така вдача, що любимо - уживши прикладу з війська - свого Flugelmann'a** - вічно штуркати, аби схибив з дороги і не йшов рівно з другим. Я дізнавав цього штуркання безнастанно від своїх і чужих. Отсе поштуркування і випихання другого не позволяє нам іти рівним рядом. Якби з мого досвіду я мав подати громаді яку науку, то вона була би така, як у війську: Richtung halten! (Рівний ряд!) Бути може, що до 50-літнього ювілею, котрим мені отсе грозили, ми навчимося того. А поки що на становищі рядового я навчився того, чого рад би навчити і інших, а то: нічому не дивуватися і половинку чого доброго уважати ілюзією. За 25 літ роботи досвід навчив мене філософічного спокою - і саме того мені і завидують. Звісно, краще було би мати інший досвід. Отсе мої слова правди для громади!

_________________________
* Правда у вині (лат.)
** Флангового (нім.)
(Франко Іван. Зібр. творів: У 50 т. - К.: Наукова думка, 1981. - Т. 31. - С. 310 - 311.)

Висловитися.