Західноукраїнська мистецька спілка / Львів

"КОХАЙТЕСЯ, ЧОРНОБРИВІ!"
(Історія одного листування)
Лист перший.
"Друже мій, Пантелеймоне Олександровичу! Отсе і в нас, єй же Богу, зачало на зиму. А то все, віриш, брате, з дому було не вийдеш - такий срач. Кругом багно і блядське самодержавіє. А я, брате, як згадаю, бува, нашу благородну кумпанію - тебе, мене, старого Щепкіна, і руки в мене опускаються. Не забувай же мене, та не мовчи. Твій Тарас."

Лист другий.
"Дорогенький мені, батьку Тарасе.
Зима вповні, а від тебе - ні слуху, ні духу. Не гоже тобі, батькові нашому, уникати общественних нагрузок. Ти там собі не знати що робиш, а тут же, братіку, руїна, ідіть його. І всяке тобі гімно лізе ту руїну розбудовувати. Було сяду, і руки мені опускаються. Та Щепкін старий, курвий син, припреться з самого ранку, і все мені: "Голубе мій сивий, голубе мій сивий!" Я йому кажу: "Не називай мене голубом". А він далі своєї. Не мовчи ж. Твій Пантелеймон".

Лист третій.
"Друже мій, Пантелеймоне Олександровичу! Отсе і в нас, єй же Богу, вже зима, а навколо багно і самодержавіє, і руки опускаються. Україна, блін, у нас одна, на фіґ, і нам за ню треба боротись. Тому цілуй за мене старого Щепкіна, та не мовчи. Твій Тарас."

Лист четвертий.
"Дорогенький мені, батьку Тарасе.
Зима вповні, а письом нема. Скоро й Різдво Христове, а ти, брате - ні слухом, ні духом. Тобі добре - ти там не знати що робиш, а тут же, бля - руїна. Культура, брате, в упадку, просвітительства ніякого. Ще й всяке гімно лізе. Ось учора, приходить до мене старий Щепкін, і починає, курвий син: "Голубе мій сивий" та "голубе мій сивий"! І що ти йому, брате, скажеш - йому ж хоч кажи, хоч не кажи, прямо руки опускаються. А ти, брате, переказують, з жидотою плутаєшся. Не мовчи ж. Твій Пантелеймон".

Лист п'ятий.
"Друже мій, Пантелеймоне Олександровичу! Отсе вже і Різдво на носі, а від тебе - ні письма, ні привіту. І сиджу я тут, а навколо мене, братіку, багно і блядське самодержавіє. Та й сам ти, братіку, говорять, сидиш і усугубляєш нашу руїну. Та й прізвище в тебе таке дурнувате, що в мене аж руки опускаються. То я й бачу, що двоє нас і полишилось - я та старий Щепкін. Бувай же, брате, здоров, та не мовчи. Твій Тарас.
P.S. Перечитав недавно твою повістину, і скажу тобі откровенно: гімно, братіку, істинно тобі кажу - гімно, в мене аж руки опускаються".

Лист шостий.
"Дорогенький мені, батьку Тарасе.
Зима вповні, а навколо руїна, і всяке гімно лізе. Ти там собі не знати що робиш, віршики шкрабаєш, з жидотою плутаєшся, і на наше просвітительство кладеш. То ж я і бачу - лишився я, братіку, сам. З ким же мені і зачинати просвітительство? Не зі старим же Щепкіним. Прямо руки, понімаєш, опускаються. То ж бувай здоровий, та не мовчи. Твій Пантелеймон".

Лист сьомий.
"Друже мій, Пантелеймоне Олександровичу! Отсе вже, єй же Богу, сидів я у своєму багні і самодержавії, та й думаю: а що би це мені та не привітати з Різдвом всіх вас, курвиних синів - і тебе, і старого Щепкіна. Бо скільки нас і лишилось. То ж вітаю вас, братці, бувайте здорові, та не мовчіть. Ваш Тарас".

Лист восьмий.
"Дорогенький мені, батьку Тарасе.
Зима вповні, то ж я і думаю - а є ще порох у порохівницях! Дай, думаю, привітаю батька нашого, ідіть його, з Різдвом. Бо все це, братіку, гімно - і моє просвітительство, і твоя жидота, і старий Щепкін, а нас же з тобою, брате, тільки двоє і лишилось. То ж бувай же здоровий, брате, та не мовчи ж. Твій Пантелеймон"
.
Лист дев'ятий.
"Таємне повідомлення громадянина Щепкіна М.С.
Ваше сіятельство!
Спішу повідомити Вас, згідно з Вашими рекомендаціями, про перші мої спостереження, з часу прибуття мого за місцем призначення. Гадаю, ваше сіятельство, Ви зможете винести з них потрібну інформацію і використати їх для пользи нашого отечества.
Отсе, єй же Богу, зима вповні, а від Вас - ні слуху, ні духу, а я сиджу тут у багні, і всяке, перепрошую, гімно, ще мною і понукає. Біда, батьку, прямо руки опускаються, яка біда і руїна. Бо Україна, голубе мій сивий, у нас одна, і нам, друже, незважаючи на Ваше блядське самодержавіє, треба за ню боротись, бо тільки двоє нас і лишилось. То ж, братіку, не мовчи, ідіть його. З повагою, іскренній і єдиний - Щепкін М.С.

Висловитися.