В.Л. Експеримент з органом завершено. Тепер ми можемо відкрити всі таємниці.

Г.Б. А які ж таємниці ти збираєшся відкривати - переможці визначені, інтрига вичерпана.

В.Л. Те, про що ми говорили, було маскуванням наших планів, у першу чергу моїх.

Г.Б. Таємні плани, приховані мотиви... Зовсім, як у детективах.

В.Л. Так, саме детективи. Дуже влучно сказано, бо, задаючи тему конкурсу, жадалося знати, куди росте пагінець сучасної поезії, індивідуальної творчості сучасних простих і непростих людей. Де, власне, наша сьогоднішня еліта і як вирішити проблему тих можливостей, що в нас є нині? Як у цьому швидкому і складному світі використати свій людський потенціал, здібності більше ніж на 1-2 %? Мені особисто приємно було переконатись, що більшість учасників конкурсу знайшли відповідь - через поняття Духу, через гармонію з Творцем.

Г.Б. А все-таки, які ж це плани так довго були замасковані?

В.Л. Мої плани - це не таємниця. І я, звичайно, їх оприлюднюю. Хоча в них і немає нічого інтригуючого. Просто через хорошу поезію наших дописувачів я жадав отримати відповіді на питання, які хвилюють мене. І я у великій мірі отримав ці відповіді.

Г.Б.Сказано багато і дещо закручено, та що поробиш - доведеться прийняти таку відповідь.

Та досить уже таємниць - поговоримо про твори.

Юрій Тітов

Г.Б. Під впливом органної музики автор проводить філософські пошуки "вищого розуміння" суті буття.
В.Л. А як на мене, то п. Юрій просто слухає і отримує задоволення. Його "Я" і пластичне і музикальне. Юрій натякає, - не потрібно надмірних переобтяжень, лише гармонійні співзвучності, доручає "днині вище розуміння" і в цьому багато мудрості.

Ірина Фрис

Г.Б. Вражає щирістю. Сила музики настільки велика, що може перетворити уявне на дійсне.
В.Л. Так, задум непоганий і, як на мене, вдало була вибрана початкова конструкція,- "Якби ж якась людина була в силі Жахливі муки пекла, радість неба В душі відчути, слухаючи пісню...". Та на жаль, молода поетеса не зуміла в повній мірі використати вдалу знахідку, передати свій задум. Але, усеж, розповіла нам про себе багато хорошого.

Л. Кузьміна

Г.Б. Поєднання минулого і сучасного, органу і кружляючого звучання катеринки: величного, духовного, з однієї сторони, та світського, земного, з іншої.
В.Л. Найцікавіше те, що пані Лілія Кузьміна працює у Львові в музеї при Домініканському Соборі. І дуже дуже часто їй доводиться чути звучання органу. Зауважу, що там він звучить навіть і без різноманітних виконавців, як подих минулих часів і святості приміщення і поетка знається у цьому звучанні.

Маріанна Рижавська

Г.Б. Радісне, оптимістичне ставлення до життя, яке складається з протилежностей, а ті, в свою чергу, тісно переплітаються.
В.Л. Мені подобаються твої, Галино, репліки. Раз і відбула номер. А мені доводиться в'язати і завершувати. Щодо п. Маріанни, то боюся не все так просто, оптимізм я би замінив на протилежне, - "Примариться мені, що все оте - для мене: щоб я була отут, щоб я була жива...", поетка, як на мене, усе таки зажурена. І журба її далекосяжна. Однак хочеться вірити, що Маріанні це не зашкодить займатися подальшою творчістю.
Г.Б. Я думаю ти перебільшуєш,- "П'янію від краси, від звуків найчистіших...". Маріанна буде з нами.

Вікторія Левкут

Г.Б. Цікаво поєднані пейзажні замальовки з мелодіями. Кожна пора року має своє асоціативне звучання: зима - народження, весна й літо - кроки життя, осінь - вмирання.
В.Л. Так, Вікторія дуже цікава авторка, я надіюсь, що вона ще не раз проявить себе в наших конкурсах. Приємним є те, що вона не тільки "подає пейзаж", але і долучає відлунням пояснення. Як, на мене, за цим напрямком майбутнє.

Михайло Снежик

Г.Б. Вірш-медитація. Складні роздуми переповнюють ліричного героя. У сумнівах, боротьбі між праведним і грішним безодню душі заповнює музика.
В.Л. Згідний. Ми довго вагалися, перед тим, як віддали перевагу іншим (переможним) авторам. Поезія Михайла хороша, ось тільки початок мав би бути сильнішим.

Назар Федорак

Г.Б. Відчувається віра в красу людського духу, а орган є ангелом-хоронителем світла душі.
В.Л. Ось знаєш Галино, майстерність є майстерність, і хоча шановний Назар Федорак подав свій твір в основному як прикрасу, анонсування конкурсу, і був проти участі в рейтингах, ми все таки нахабно залучаємо його до нашої бібліотечки.

Лєна

Г.Б. Нове бачення образу музики. Душевне "німе звучання", і бажання знайти гармонію з таким, надтонким.
В.Л. Вірш Лєни справді тонкий, але звучання все таки реальне і печальне. "Тиша... Тільки звуки... Тільки тиша...". Тут "німе звучання" - це погляд автора на себе ж. І "я не чую", - це підкреслення тонкості. А прийняття тиші, як примирення з невдачею і поразкою, наступає пізніше і тиша у Лєни вже ситуація "після", і як "...єдине, що залишить Музика, можливо, по собі." Поетка несе тонке мереживо алегорій, і як на мене, під ним ще живі любов і очікування, надія. Враження, що ще би трохи попрацювати над деякими рядками і було б ближче до завершеності.

Юлія Фульмес

Г.Б. Оптимістична, самостверджуюча лірика з надзвичайно глибоким первтіленням авторки у її ж видіння.
В.Л. Що стосується мене, то я в захопленні. Юлія Фульмес справді і "суттю готична" і "подих органа..." Як той вітерець, що обвиває монументальність вибудов і натхненні обличчя геніїв, - вона легка, мінлива, і є самим життям і свободою. Дуже надіюсь зустрітися ще з творчістю Юлії.

Дана Рудик

Г.Б. Легка лірика. Сум органа - осінь життя, у якій сонячним промінчиком теплиться віра, надія, любов.
В.Л. Дана Рудик особливий автор, цілком можливо, якщо б її твір прийшов в числі останніх, то її позиція була би вищою. А так, Дана, довгий час вела за собою пелетон рейтингу і в меншій мірі її вина, що свіжі сили відтінили враження її твору. Однак ні в якій мірі не загубилося відчуття співпереживання, що виникло при знайомстві з її поезією. Поезією її сутності. І деякі тіснини форм і означень ні в якій мірі не зменшують чарівності живого її звучання.

ЛАУРЕАТИ
Заохочувальний приз від В.Л.

Ірина Новіцька

Г.Б. У "тумані прозорих нот" можна все-таки віднайти вдумливі глибокі асоціації.
В.Л. Ось як. Цей вираз, Галино, свідчитиме проти вас. Так, я теж опечалений деяким змішенням понять і образів у Ірини. Але для студентки-третьокурсниці, та ще й в наш, далеко не найсприятливіший час, писати такими щільними, насиченими мазками це просто здорово. Я не міг не виділити її твір і надіюся на Ірину і в майбутньому.

2 місце

Оксана Бегеза студентка, 21 р. зі Львова.

Г.Б. Її поезія, написана у сумовито-медитативній тональності, яку, мабуть, навіяла осінь за вікном, чиста лірика. Світ жіночих почуттів вимірюється чіткими кроками пам'яті, забарвлюється кольорами розлуки, розчарування і осмислення.
В.Л. Згідний, Галино, з тобою. Взагалі - як виглядає та думка, що передує написанню добротного музичного твору, скажімо "Air on the G string ( From Suite in D, bwv 1068) J.S.Bach, - довгим релігійним трактатом? Думаю, що швидше вона схожа на Оксанин твір. Авторка передає думки, почуття неначе простим описанням. Але як усе непросто. Як немилосердна "павутинка погляду" того, хто ще вчора любив, сьогодні, коли терпкий нічний протяг ще не забутий тілом. Як щемить серце, як пересихає в горлі, невже таки потрібно позбутися себе, стати на голову, аби співпасти, щоб стало все навпаки. І не випадково місцезнаходження авторки "там де Сонце цілує квіти, там ...", де так трагічно не співпадають Він - з рекламною синтетичністю "споживання з милом" і Вона, існуюча поміж "розцілованих Сонцем квітів". Я в захопленні від Оксаниної поезії. Її твори надзвичайні, хоча і можна зауважити, що форма їх надто проста. Але, сподіваюся, поетеса покорить багато творчих вершин.

Василь Мартинов Член Національної Спілки письменників України. м.Львів

Г.Б. Під урочисті звуки органа ліричний герой поринає в духовний світ. Не треба нехтувати у житті духовним, адже людина, на відміну від музики, смертна. Музика, як умілий художник, вимальовує етюди героїчного минулого і звичного сьогодення.
В.Л. Ну що сказати, попри всю нашу байдужість до існування "офіційного", ми не байдужі до істинного. Дякуємо Вам, п. Василю. Сходження "Органу у старовинному соборі" з більш низьких позицій вгору прекрасно ілюструє, що і тихе звучання істини достатнім є для вуха.

1 місце

Ірина Пристая студентка, 17 р. м. Мукачево

Г.Б. Незвична форма відбиває широкий політ думки, цікаві асоціації, образи. Як символ духовного начала, з надмірної тиші виростає образ органа, звук якого чує тільки той, хто може і хоче заглянути в себе, побачити світ з іншої сторони, відчути його, насолодитись його красою.
В.Л. Так, спочатку був образ "достатній сам у собі" у прасвіті "тишини" - у благословенній тиші храму Церкви. Образ тисячоголосий, тисячосутній, переповнений змученим німотою простором. Був? Чи є? В церкві чи в костьолі? При служінні чи покараний. І за що тоді покарано Прометея музики. Мовчання вдаване і офіційне. Проблеми нашої "східності" і сірості. "У тишині. Ні так, ні ні..."
Могутня музична енергія Ірини, зносить вгору, на верхні щаблі, її твір, а філософська роздумлива нескінечність скріплює постамент під її ногами. Поздоровляючи Ірину, все таки не можу не зауважити певну закономірність, бо хто, як не музикант, може виграти цей майже музикальний конкурс. І смію завірити усіх, хто не знайомий з нашою поетесою, що її талант відповідає перемозі. Бажаємо тобі Ірина не зупинятися, і досягати нових і нових висот.

Однак найдивнішою виявилася історія присудження другого першого місця, чи там першого першого місця, (в залежності від того, як кому до вподоби дивитися: наліво, чи направо) - історія романтична, про безкінечні резерви людського і Божественного. Нам, організаторам конкурсу, вже почало здаватися, що все щасливо закінчилося і все, що можна було сказати сказано, аж тут надійшла скромна кореспонденція Й. С. Бах. Г. Ф. Гендель. Інтерпретації Людмили Таран. і крига черговий раз скресла. І можливо це саме через Вас, мила Людмило Таран, через Ваші поезії у нас, на Україні, так довго і тримається тепла осінь, дякуємо. Ви показали, що як би довго ми не говорили про вічне і прекрасне, завжди можна сказати і більше і яскравіше. А раз резерви у душі все нові і нові, то для гармонії з тілесного будуємо особливу номінацію. П'ять діб безкоштовного проживання у Львові, в самім серці старого міста, в спеціально арендованій квартирі, в зручний для переможця час. І Ви, Людмило, є нашою першою очікуваною гостею.

Будьте з нами. Творіть з нами. Творіть і без нас.

До зустрічі аренах нового конкурсу!