Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Ігор Середа (1988)

Інфо
* Народний рейтинг 3.828 / 4.75
* Рейтинг "Майстерень": 0 / 0
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Коефіцієнт прозорості: 0.817
Переглядів сторінки автора: 36094
Дата реєстрації: 2009-06-16 20:14:46
Звідки: Lviv
Веб сторінка: http://vkontakte.ru/id13994377
Група: Користувач
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2011.08.01 00:17
Автор у цю хвилину відсутній

Про автора
Варто менше задумуватись над життям, а то скоро голова лопне. Потрібно просто віддатись течії. Та рухатись в плин життя.
Спонтанність …
Ось чого так бракує нашій сірій буденності. Хочеться чогось несподіваного нового. Ну хоча б інколи відчувати в собі силу гори звертати.
Дуже цікаву ідею почув якраз на днях. А що буде з нами як ми помремо?
Так, ні, не знаю… Запитання не з легких…
Куди ми попадемо після життя на землі в рай чи пекло (з погляду Біблії), а може нам взагалі нічого не очікувати, можливо ми не достойні бути ні там, ні там. А якщо відкинути усі можливо, як не банально залишається тільки невеличка «квартирка» та трохи землі навколо і все це під назвою труна….

Найновіший твір
Небо
Усе в житті так швидкоплинно. Ми народжуємось , дорослішаємо , закохуємось, старіємо та помираємо. Так в контексті цих чотирьох слів можна було вставити ще дуже багато важливих речей в нашому житті. Але я не вважаю за необхідне це робити - оскільки усе інше це лише похідне від цих чотирьох слів. Іноді здається що я сів в якийсь швидкісний поїзд , коли дивлюсь у вікно стараючись розглянути усе довкола, що так швидко проноситься – то бачу лише контури розмитих речей що проносяться перед моїми очима так невгамовно та безупинно. Іноді хочеться сказати стій не тікай, побігти за тим черговим деревом у полі , серед якого проноситься мій поїзд. Від зупинки до зупинки лише кілька годин. Та я не хочу їхати туди на кінцеву станцію – туди де починається світло та закінчується тунель. Я хочу зупинити свій поїзд , вистрибнути десь у полі .., й лягти під тим деревом на м’якій зеленій траві і нічого взагалі не робити не думати .. просто дивитись у синю безодню безкрайого неба.