Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Зоя Бідило (1952)

Інфо
* Народний рейтинг 0 / 0
* Рейтинг "Майстерень": 0 / 0
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Коефіцієнт прозорості: 0.777
Переглядів сторінки автора: 4897
Дата реєстрації: 2023-02-18 09:46:04
У кого навчаюсь: Волт Вітмен, Райнер Марія Рільке, Федеріко Гарсіа Лорка, Евген Маланюк, Ю.В.Шевельов
Група: Користувач
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2024.11.15 23:55
Автор у цю хвилину відсутній

Найновіший твір
Елізабет Бішоп РИБА
Я упіймала величезну рибу
і залишила за човном
наполовину над водою
з гачком, що вп’явся їй в губу.
Вона вже не боролася.
Вона вже зовсім не боролася.
Вона повисла, стогнучи всім тілом,
знесилена, велична
і буденна. Місцями
звисали клапті її бронзової шкіри
подібно до старих шпалер,
і їхній темно-бронзовий узор
був схожий на шпалери:
подібні до троянд розквітлих
плями, нанесені роками.
Її вкривало ластовиння черепашок,
дрібні розетки вапняку,
й ураження
дрібними морськими вошами,
а знизу звисали
дві чи три ганчірки зелених водорослів.
В той час як її зябра хапали
жахливий кисень –
ці зябра наполохані,
холодні і крихкі від крові,
які безжально можна вирізати -
я уявляла пружну білу м'якоть
ущільнену в пластини,
великі кості і маленькі кісточки,
її хвилюючі червоні й чорні
блискучі нутрощі
й рожевий плавальний міхур,
подібний до півонії.
Я задивлялася у її очі,
що були значно більші за мої,
але бездумні і жовтаві,
встилала і тримала райдужку
тьмяна фольга,
яка виднілася крізь лінзи
рогівки, подряпаної і старої.
Вони ледь рухалися й не
відповідали на мій погляд.
- Це було більше схоже з реакцією
об’єкта на дотик світла.
Я милувалася її похмурим видом,
механікою щелеп,
і враз помітила,
що з нижньої губи –
якщо ви можете назвати це губою,
безжально, грубо, наче зброя,
звисали п’ять старих обривків волосіні,
або чотири й п’ята головна
з котушкою, закріпленою міцно,
всі п’ять з великими гачками,
які вросли надійно в рот.
Зелена волосінь з обтріпаним кінцем
у місці її обриву, дві товщі волосіні
і тонша чорна нитка
ще кучерявились від натягу й розриву,
коли вона зірвалася і геть пішла.
Немов медалі з орденськими стрічками
хиталися і майоріли
п’ять кучерявих борід премудрості
що волоклися за її нижньою болящою губою.
Я дивилася й дивилася,
й наповнювала перемога
взятий в оренду човник ,
аж від калюжі в трюмі
до веселкових масляних розводів
навколо вкритого іржею двигуна,
до ржавого червоного відра,
розсохлої від сонця лавки,
уключин в їхніх гніздах,
бортів – аж доки все не стало
веселкою, веселкою, веселкою!
Я відпустила рибу.