Ірина Кримська (1964)
|
Живу в поезії та прозі.
Вірші приходять самі, проза пишеться.
|
...іноді вступне слово звучить, як рецепт ліків чи правила техніки безпеки. Я ось звертаюсь до Вас. І то Ваш особистий вибір — прочитати наступне із утіхою для душі чи пошкодувати про втрачений час.
Я пишу, бо це творчий рефлекс, це реагування на щось більше від мене, на щось гармонійніше та цілісніше. Це творчий інтимний акт.
А тепер я йду з віршами до Вас. Тут уже, звичайно, нема інтимності. І це вже не рефлекс. Це акт соціальний. Поетові, як і кожному, не вижити і не розвинутись без спілкування.
Про себе. Диво - бути людиною. Люблю спостерігати світ. Люблю себе у світі й світ у собі.
Ходжу, дихаю, бачу, слухаю і говорю. А це, погодьтеся, не мало!