2006 р.:
Я люблю: коли краплі дощу на моєму вікні збираються докупи, створюючи величезне зміїне кубло; не спати вночі, холодне молоко, чорну каву і небо (в будь який час)
Я ненавиджу: Проводове радіо, розчинну каву, своїх "колишніх", коли підбори встрягають у розпечений асфальт
Я боюся: фіалкового кольору, повітряних кульок (найбільше - повітряних кульок фіалкового кольору), фейрверків, старості...
Я не хочу: аби діти помирали від раку!!!
Я хочу: знавчитися плести гачком (і взагалі плести),варити малинове вареня (будь-яке інше також), змінити світ...

Часом я прокидаюсь вранці і мені здається, що мене вже немає... Стає страшно... Я не відчуваю свого тіла і не бачу себе у дзеркалі... За вікном гілки невідомого мені дерева сплітаються у дивні символи. Це створює відчуття потойбічності... Не хочу зникати! Хочу бути вічною!..


2010 р.:
Минуло кілька років і нічого не змінилося, хіба що, я перестала ненавидіти і навчилася варити конфітюри... )))