Іван Мазепа    
  
  
  
    
  
    
  ______________________________________________
Творчість анонсується Володимиром К Вакуленком
ДУМА
Всі покою щиро прагнуть, 
А не в оден гуж всі тягнуть, 
Той направо, той наліво. 
А все браття: то-то диво! 
Не маш любви, не маш згоди, 
Од Жовтої взявши Води. 
През незгоду всі пропали. 
Самі себе звоювали. 
Гей, братове, пора знати, 
Що не всім нам панувати 
І речами керувати. 
На корабель поглядімо, 
Много людей полічимо. 
Однак стерник сам керує, 
Весь корабель управує. 
Пчулка бідна матку має 
І оної послухає. 
Жалься, Боже, України, 
Що не в купі має сини: 
Оден живе із погани, 
Кличе сюди отамани. 
Ідем матку рятувати, 
Не дамо їй погибати! 
Другий ляхам за грош служить, 
По Україні і той тужить; 
Мати моя старенькая! 
Чом ти вельми слабенькая? 
Різно тебе розшарпали, 
Кгди аж по Дніпр туркам дали: 
Все фортель щоб заслабіла 
І аж вконець сил не міла. 
Третій Москві юж голдує. 
І їй вірно услугує. 
Той на матку нарікає 
І недолю проклинає: 
Ліпше було б не родити, 
Нежлі в таких бідах жити. 
Од всіх сторон ворогують, 
Огнем, мечем руїнують, 
Од всіх не маш зичливости, 
А не слушной учтивости; 
Мужиками називають, 
А підданством дорікають. 
Чом ти синів не учила. 
Чом од себе їх пустила? 
Ліпше було пробувати 
Вкупі лихо одбувати. 
Я сим, бідний, не здолаю, 
Хіба тілко заволаю: 
Гей, панове — єнерали, 
Чому ж єсте так оспали? 
І ви, панство — полковники, 
Без жадної політики 
Озметеся всі за руки — 
Не допустіть гіркой муки 
Матці своїй більш терпіти, 
Нуте врагів, нуте бити. 
Самопали набивайте! 
Острих шабель добувайте, 
А за віру хоч умріте 
І вольностей бороніте, 
Нехай вічна буде слава, 
Же през шаблю маєм права.