Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Юрій Матевощук (1991)
І свічку пітьма не задує з понижень,
Бо й так повертатись, напевно, вже влом,
Маршрут помінявши сто п’ятниць на тиждень,
Як завше – тринадцятих заднім числом.

Інфо
* Народний рейтинг 4.515 / 5.41
* Рейтинг "Майстерень": 3.784 / 5.25
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Коефіцієнт прозорості: 0.715
Переглядів сторінки автора: 48429
Дата реєстрації: 2008-08-03 18:56:48
Звідки: м.Ланівці
Школа та стилі: Празька школа, Неоімажизм.
У кого навчаюсь: В.Стус, Й.Бродський, В.Маяковський, В.Висоцький, Ф.Г.Лорка, Олег Ольжич
Група: Користувач
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2012.07.23 11:40
Автор у цю хвилину відсутній

Про автора
Поет, студент Тернопільського Національного Педагогічного Університету імені Володимира Гнатюка(українсько-польська філологія).
Координатор та учасник літературної студії «87» імені юріязавадського.
Народився в м. Ланівці, Тернопільської області.
Автор поетичних збірок "Прототип"(2011) та «Прерії»(складової книги «Відчути небо»)(2009).
Учасник та переможець багатьох поетичних конкурсів.

Найновіший твір
Порто франко
Зрушує час запізнілість годин,
Промені заходу вечір надвипив.
Ти повертаєш у кожну з глибин.
Хто проказав тобі знову відчалити –
Серце печалити
Чи зупинити?
Кожне стискання і пульс неба вище
В душу вривається оскаженіло.
Місце прощання – гниле попелище,
Згарище всіх зрозумілих знеболювань
Бритвою зголював
Згортки від тіла.
Сутінки містяться поза очима,
Серця тепло як центральне опалювання.
Що нашептали нічні херувими?
Як віддавати невдячні борги?
В кожного різні боги,
Хтозна чи правильні.
В двері каюти постукує виснаження,
Молиться відчай в прийдешність світанку.
Можна пірнути, щоб більше не вистежили
Лиш за бортом не вода а вогонь,
Серце немов каніфоль
Хоче в своє Порто франко.
05.03.12