Поезія і театр - два крила моєї спраглої душі. Я тону в них, хворію ними, та сподіваюсь ніколи не придумають ліків від цієї хвороби.
"Тисячі творців ідуть в театр, віддаються йому до кінця, до останньої краплиночки життя! Вони страждають і хворіють ним, народжуються і вмирають у ньому – і крізь усі болі, крізь нестатки і прикрості, крізь туман міщанської глупоти проносять вогонь сонячної радості і віддають її глядачу". Ці слова саме про мене, адже я на сцені не граю, ні я там живу...