Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Ірина Маргаритка (1995)
Ніжна, лагідна, виросла у полі, сонце - щастя, вітер - ніжність, дощ - пожива; запах - душа.
Маргаритка

Інфо
* Народний рейтинг 0 / 0
* Рейтинг "Майстерень": 0 / 0
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Коефіцієнт прозорості: 0.760
Переглядів сторінки автора: 5603
Дата реєстрації: 2013-08-12 22:25:54
Група: Користувач
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2014.01.07 15:29
Автор у цю хвилину відсутній

Найновіший твір
Спогад
Яскраво в небі засяяло сонце,
Тепер серце моє вміє співати,
Підійди ближче, глянь у віконце,
Увесь світ прагне радіти.

Вітерець ніжно шепнув мені:
Я подарую весняну казку.
Поглянула в очі таємні твої,
І руку ласкаво простяг мені.

Яскраві барви сяють навкруги,
Пливе життя грайливим струмочком,
Яке несказанно красиве сонце, дивись туди:
Незабутній щастя ковточок.

Забувалася, в житті усе минає,
Постій, уже вітер холодний,
Ласкава музика, вона не лунає,
одна, шум машин, тривожний.

Сходинка за сходинкою, спускалася,
Одна, життя на шовковій нитці.
Мене поглина безвість оця,
Падаю вниз, пташка без крил.

Ти вберіг себе...
Знаєш, яне вберегла,
Щиро скажу тобі, сонце моє,
Ніжно всміхнуся, гляну у вічі.

Моє життя, воно в твоїй долоні,
Навіки подарована тобі...
У блакитно-синьому небі гаснуть зорі,
Не знати цього світла більш мені.

І на серці гірка сльоза
Змиває солод миттєвих прглядів.
В житті ж усе минає,
Вірю, усе в житті згасає.

Я не вберегла себе,
День за днем лиють дощі,
Не забути тебе,
А життя вкрало мене.

Роки швидко промайнуть,
Душа приховає жаль,
Чи моя вина? Не зберегла
Колись очі погляд зупинять...

Перед ними той весняний сад,
Я ніжно всміхнуся, гляну у вічі,
За димом щастя бринить сум,
Навіки ж подарована тобі.

2012