Галина Бабак Галина (1988)
***
Коли пан Зузук починає свій ранок, він відкриває очі і дивиться.
Дивиться він на підвіконня, де у глиняних горщечках ростуть бусинкові помідори та цибуля.
“Ви знаєте, я так люблю рослинки. Іноді хочеться кинути все і бути біля самої землі”.
Коли пан Зузук починає свій день, він не думає про роботу: “Дєлам деталі, за станком, для аудіо і таке все, знаєте”.
Він не думає про борги за квартиру: “Міг би й меншу знімати, але, бачите, у мене дві мансарди — тож, можу запрошувати художників”.
Пан Зузук дбайливо готує сніданок для себе і дорослого сина. Іноді лінується і випиває міцного чаю із чеською ковбасою — “досить!”
Ввечері він охоче ходить з друзями на пиво, суботами слухає джаз, музика робить його молодим івано-франківським хіппі.
Пан Зузук любить жіночу компанію і часто закохується. Але про свої любові мовчить — вони всі у ламких, як життя, лініях його полотен. Ще місяць тому у пана Зузука була галерея в центрі...
Дівчина, якій він про це розповідає, уважно дивиться на його натруджені пальці. Пан Зузук перехоплює її погляд, посміхається і ховає їх до теплих долонь.