Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Козак Дума (1958)
Душа колись полине до світил,
але сердець торкатимуся знову,
бо аркушем нестиме небосхил
моє відверте поетичне слово!

Інфо
* Народний рейтинг 4.728 / 5.15
* Рейтинг "Майстерень": 4.538 / 4.97
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Коефіцієнт прозорості: 0.778
Переглядів сторінки автора: 220412
Дата реєстрації: 2016-10-24 19:49:34
Школа та стилі: Школа - життя, стилі - аляудські (різноманітні)
У кого навчаюсь: Тарас Шевченко, Василь Симоненко, Василь Стус, Микола Вінграновський, Ліна Костенко, Наталя Забіла, Всеволод Нестайко, але повчитись можна у будь-кого...
Група: Користувач
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2026.05.03 07:48
Автор у цю хвилину відсутній

Про автора
Невиправний реаліст. Читаю, пишу, насолоджуюсь життям, борюсь, в т.ч. і з собою…

Найновіший твір
Зі смаком маракуї

Працюють бджоли, у саду гуде,
серед суцвіть духмяніє інтрига –
у гамаку лежить «Сафо» Доде.
Не куртизанка – усього лиш книга.

Якийсь альфонс залишив її тут,
любов уже напевно не смакує.
Хоча вона – найкраща із отрут,
хмільне вино зі смаком маракуї.

Не віриться у чесність і добро.
У справедливість теж немає віри.
Узад скоріше потече Дніпро,
аніж сама загине ця сатира.

Продажність, лицемірство, епатаж
та ненаситність – нині еталони.
Триватиме допоки дикий раж?
Які ще намалюють нам ікони?

Порядність – поглинає сіре тло,
байдужість – забира останні сили.
Чому ховаєм очі ми за скло,
свої обличчя масками закрили?

Куди нам стелять бусурмани шлях?
Ми пливемо ілюзій течією…
Уже кується десь останній цвях!
Невже умрем родиною всією?.

І знову небом крадеться шахед,
на згарищах будують нові трони.
Гуде бджолиний рій – лише вперед,
а серце розривають мідні дзвони.