Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Володимир Мацуцький

Інфо
* Народний рейтинг 4.707 / 5.2
* Рейтинг "Майстерень": 4.631 / 5.39
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Коефіцієнт прозорості: 0.766
Переглядів сторінки автора: 58664
Дата реєстрації: 2008-01-25 18:46:32
Звідки: Київ
Школа та стилі: Тараса Шевченка, Школа української народної пісні, Літературні студії Києва
У кого навчаюсь: у Тараса Шевченко і української народної пісні
Група: Користувач
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2025.11.14 17:21
Автор у цю хвилину відсутній

Про автора
Лауреат фестивалю авторської пісні «Оскольська ліра 91»,
видав збірки віршів «В конце падения» (1993),
«Сад одиночества» (1998),
«Ось опудало влади, можна бити», Сатира (2007),
«Зелені ягоди калини» (2010),
«Зелені ягоди калини. Книга друга» (2018),
«Важкі кроки до істини» (2025).

В 1993 році створив дитячу театр-студію «Бард»
при Навчально-виховному комплексі
Солом’янського району міста Києва,
частина концертів якої опубліковані в Ютубі
на каналі «Владимир Мацуцкий»

Найновіший твір
У Росії немає своєї мови
У Росії немає своєї мови,
чуже ім’я, чужа і мова,
своє – матюк та жмих полови,
в їх словнику свого – ні слова…
До них слов’яне із хрестами
своєю мовою ходили,
німих Христовими устами
молитись Господу навчили.
А з тим і мові по слов’янські*,
щоб розуміли слово боже,
щоб хан і московіти ханські
з’єднались у молитві, схоже.
Вони ж молилися до дідька
(зручніше з дідьком грабувати).
Росія – войовнича тітка –
завжди чуже жадала мати…
На жаль, за так і ми віддали
ім’я і мову, та і віру.
Своє віддали на поталу
Кацапу-мокші, звіру…
Чому ті мокші звуться «руські»?
У ті часи Русі корились
(хоч мали бога: «матір кузькі»
і їй, тій матері, молились).
Й наразі та молитва з ними
в чужій не їхній Україні.
Їх хан кацапу штани зніме
і казку збреше, як дитині,
щоб той пішов людей вбивати,
і на штани награбувати.
Насправді ж руські – то монголи,
чи то татари із монголів.
Їх батьківщина – степи голі
та вихор кінь у чистім полі.

Післяслово

Вже час осмислити нащадкам
Русі-Вкраїни, хто під боком,
забути «милість» і «пощада»,
і не змигнути гострим оком.

*У ті часи (X вік) в православних церквах Русі
і на землях підкорених нею північних племен
службу правили старослов’янською мовою.
Пізніше ця мова набула назву
«церковнослов’янська».

Листопад 2025 рік