Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Павло ГайНижник (1971)

Інфо
* Народний рейтинг 3.386 / 5.25
* Рейтинг "Майстерень": 0 / 0
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Коефіцієнт прозорості: 0.710
Переглядів сторінки автора: 43523
Дата реєстрації: 2011-08-12 04:45:40
Звідки: Київ
Веб сторінка: hai-nyzhnyk.in.ua
Школа та стилі: поетична
У кого навчаюсь: О.Олесь, Т.Шевченко
Група: Користувач
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2026.09.02 19:34
Автор у цю хвилину відсутній

Про автора
Автор п'яти особистих поетичних збірок:

Згадуй мене...: Лірика кохання. - Київ, 2006. - 114 с.

Смак свободи...: Лірика життя. - Київ: Цифра-друк, 2009. - 95 с.

Плинність: Поезія. - Київ, 2015. - 100 с.

Відчуття: Поезія. – Київ: Крок, 2019. – 150 с.

Крізь час: Поезія. - Київ: Саміт-книга, 2022. - 360 с.

Поезії друкувалися у часописах "Подолянин" (Кам'янець-Подільський), "Батьківщина" (Торонто, Канада), "Соборність" (Ізраїль), у збірках поезій "Вілаґ почуттів", "Воїнам світла", в мистецькій антології «Пером і пензлем, і душею» та ін.

Хорова композиція «Скажи-но, гай» (слова П.Гай-Нижника, музика С.Заверухи) брала участь у Міжнародному фестивалі хорової музики (Варна, Болгарія; червень 2012 ).

Лауреат Міжнародної літературної премії імені І.Кошелівця 2013 р.

Особистий веб-сайт: hai-nyzhnyk.in.ua

Найновіший твір
ФАТУМ ЖИТТЯ
ФАТУМ ЖИТТЯ

Життя – як плесо, сховане в туман,
Де доля вишива щораз сувої днини,
І котить час в свій вічний океан
Крізь таїнства і велич щохвилини.
Ми ж – подорожні невідомих ру́сел
І істин шукачі, і бранці ще й обрядів,
Де кожен крок – то неминучий вузол
З рутини метушні і мрій з-під зорепадів.

Буває, фатум – скульптор і суворий Тор,
Різце́м січе́ у скутім в мармур серці,
Та незгасимий ле́том в душах метеор
Не розірве їх в іскри в запально́му герці.
У кузні цих жарінь, під молотом тривог,
Гартується нетлінна людяності сутність,
І серед безлічі поразок й перемог
Скрізь Провидіння криється присутність.

Бринить буття, мов скрипка вдалині,
Року смичок розніжно крає струни,
І в цій величній, древній таїні́
Арфи звучать й витесуються руни.
Симфонія-розмай живого полотна –
То плач сопілки й ви́громи орга́на,
Де кожна нота пульсу, світла чи сумна,
Лягає у літо́пис як живо́пис й ша́на.

Шаліють бурі, кресять блискавиці,
І зоревії плину сущого позамітають слід,
Але горить вогонь, що зроджений у криці,
І над снігами тла все ж квітне духу цвіт.
Кінець бо – лиш пролог новітнього світанку
І доля – не ворожка й не примхлива гра,
А мудрість сенсу роду й смертного доданку,
Де кожна мить життя – цілюща і свята.

Павло Гай-Нижник
2 вересня 2026 р.