Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Володимир Ляшкевич (1963)

Інфо
* Народний рейтинг 5.200 / 5.59
* Рейтинг "Майстерень": 5.211 / 5.61
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Коефіцієнт прозорості: 0.783
Переглядів сторінки автора: 448794
Дата реєстрації: 2005-11-17 12:27:16
Звідки: м. Львів
Школа та стилі: Античність;Стильові уподобання: неокласицизм, необарокко, маньєризм, постмодернізм...
У кого навчаюсь: Античні й доантичні автори, а також у всього світлого і живого...
Група: Користувач
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2026.05.29 19:16
Автор у цю хвилину присутній

Про автора
Народився, живу і працюю у Львові.
На сайті "Поетичних Майстерень" маю ще такі свої дзеркала:
http://maysterni.com/user.php?id=682
http://maysterni.com/user.php?id=1209
http://maysterni.com/user.php?id=4437
http://maysterni.com/user.php?id=172

Найновіший твір
Посткавафісне. Перехрестя
Ти говориш: тепер інше місто поглине твій розпач,
і що вулиці інші дарують впокій-забуття,
тільки місто твоє прийде слідом туди за тобою,
і квартали ті самі зустрінуть твою сивину.
То невже всі утечі даремні, а прагнення хибні,
бо вагомі лише особисті одні набуття?
І важливо - не де ти пливеш, а як саме це робиш.
Чи навчився складати пожертви, і знаєш - кому.

Та згадай отого юнака у твоїм Херсонесі,
що до храму прийшов Аполлона у обраний час -
у долоні затиснувши древню щасливу монету
і безцінний сувій із поезіями гомерідів.
Він очікував знаку - на помах рукою стратега,
на трафунок, що зробить імення його гучним.
Але знаку не сталося, просто подовшали тіні
і подуло здаля прохолодним диханням земним.

Він до ринку подався тоді з гомінкою юрбою,
і принишкло ходив межи грекоподібних торговців,
наче просто вглядаючись, але раз-по-раз про себе
дорікаючи долі, що знов оминула його!
А за тим були хліб і вино, і нічне споглядання.
Понад місяця злетом мигтіли безмовні зірки -
це здіймання німе так різнилось від виру людського,
і для чогось явилось у зібраній тиші йому.

Та не мудро богам дорікати за їхнє мовчання,
коли вибір лише в чергуванні однакових ролей:
жити зовні як свідок у безлічі драм існування,
чи всередині себе - єдиним, кому обирати.
Та якщо обирати, то успіху тихе вростання,
а коли програвати, то знову ж не суєтно, гідно.
Ніби ти із останніх царів, і здаєш цитаделі -
не подолані, просто які вже не варто тримати.