Народився 19.12.1919 року у місті Кролевець Сумської області.
Помер 29.08.1988 року в м. Києві.

Видатний український перекладач і лінґвіст.

Його прадід по матері мав сан диякона, був регентом церковного хору й викладав церковнослов'янську мову. Батько, Олексій Якович, відбувши в царському війську, служив прикажчиком у багатого купця І. Ринді, котрий постачав майстрам-ткачам сировину, а тоді скуповував у них ткацькі вироби, зокрема знамениті кролевецькі рушники. У 1920-х роках Олексій Лукаш надав притулок у своєму домі котромусь із Риндевих родичів ("ворогові народу"), за це його "розкуркулили": виселили з хати родину і забрали всі набутки. Микола до чотирьох років зовсім не говорив. Як він згодом згадував: "Я все розумів, але сказати нічого не міг".

Хрещений батько й дядько по материнській лінії Дмитро Оникієнко щодня читав "дурненькій" дитині книжечки, розмовляв з нею, бавився. Якось забрів у Кролевець циганський табір і Миколка став туди вчащати. Цигани, вирушивши в мандри, забрали його з собою - аж до Молдавії. Повернувся неочікувано, коли про нього стали забувати - "звичайним", дзвінкоголосим хлопчиком. Але балакав по-циганськи. Далі заговорив українською, російською, польською. Розвивався неймовірно швидко, випереджаючи "нормальних" своїх ровесників.

Навчався на історичному факультеті Київського держуніверситету, але навчання перервала Друга світова війна. З 1943 року Микола Лукаш у діючій армії.
1947 закінчив інститут іноземних мов у Харкові. Був викладачем іноземних мов, потім завідував відділом поезії в журналі "Всесвіт".

Вважається одним з найвидатніших українських перекладачів — перекладав художні твори з 20 мов. Миколі Лукашу властиве феноменальне лінґвістичне обдарування і дивовижна ерудиція в галузі зарубіжної літератури.

Найпліднішим було відносно благополучне для М.Лукаша двадцатиліття з 1953 до 1973, коли він переклав "Фауста" Гете, "Мадам Боварі" Флобера, лірику Шіллера, "Декамерон" Бокаччо та багато іншого.

Завжди виступав на захист письменників, яких утискували. А після арешту І.ДЗЮБИ, якого вважав видатним діячем української культури, Микола Лукаш, вимагаючи його звільнення, запропонував заарештувати себе замість нього. Цей вчинок йому дорого обійшовся. Багато років він фактично перебував під домашнім арештом.

1973 Миколу Лукаша виключили зі Спілки письменників України (СПУ). Його всіляко переслідували, перестали публікувати, чим позбавили засобів існування. Тривалий період біля його під’їзду стояв пост міліції, що не пропускав до нього нікого.

Микола Лукаш був відновлений в СПУ на хвилі перебудови 1988, практично напередодні смерті (29 серпня 1988). Він так і не дочекався видання великого тому своїх перекладів — книги під назвою "Від Бокаччо до Аполлінера", яка вийшла 1990 і стала своєрідним пам’ятником йому.

"Такі, як Микола Лукаш, народжуються, напевно, раз на декілька століть", — писав видатний український перекладач Г. КОЧУР.

У бібліографічному довіднику "Микола Лукаш" (що нещодавно вийшов у видавництві Львівського університету) - 1648 позицій. Кожна з них - свідчення про надзвичайну людину, рівної якій у межах світового літературного досвіду, схоже, не було. Переклади українською з понад 20 мов - англійської, болгарської, ідиш, іспанської, італійської, латини, німецької, польської, російської, словацької, угорської, французької, чеської, японської... Вражає обсяг перекладів. Від "Декамерона" Бокаччо і "Дон Кіхота" Сервантеса, "Фауста" Ґете до Поля Валері, Гарсії Лорки, Флобера. Проза і поезія усіх шкіл, напрямів і стилів. Дослідники зазначають, що переклади Лукаша - живі, вони ніби змагаються з оригіналами.