Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Борис Костиря (1983)

Інфо
* Народний рейтинг 4.855 / 5.54
* Рейтинг "Майстерень": 4.831 / 5.55
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Коефіцієнт прозорості: 0.759
Переглядів сторінки автора: 35806
Дата реєстрації: 2013-04-08 14:39:46
Школа та стилі: Модернізм
Група: Користувач
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2026.04.07 19:59
Автор у цю хвилину відсутній

Про автора
Народився 18 серпня 1983 року в селі Підгорівка Старобільського району Луганської області. У 2006 році з відзнакою закінчив факультет української філології Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, у 2010 році закінчив аспірантуру Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН  України.
2007-2008. Літературний редактор газети «День».
2011. Редактор Національного університету харчових технологій.
2011‒2020 ― молодший науковий співробітник Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського НАН України.
Лауреат літературної премії видавництва «Смолоскип» (2020).
Автор поетичної збірки «Сонце в крові» (2004). Автор романів "Брама вічності" (2020) і "Небесний меч" (2021). Автор монографії про Клима Поліщука. Друкувався в газетах «Українська літературна газета», «Літературна Україна», «День», «Молодь України», журналах «Київ», «Вітчизна», «Дзвін», «Березіль», «Буковинський журнал», «Золота пектораль», «Холодний Яр», «Бахмутський шлях», «Українська мова й література в середніх школах, ліцеях, гімназіях і колегіумах» та збірниках наукових статей. Твори перекладені російською мовою. Про поезію Бориса Костирі писали Ніла Зборовська і Дмитро Стус.
Шукаю видавців і перекладачів для своїх віршів. Пишіть на електронну пошту.

Найновіший твір
* * *
Із дзеркала витікає смисл,
поступово, повільно, невблаганно.
Із дзеркала тече кров
воєн світу.
Свічадо показує язик
новітнім тенденціям і теоріям,
які порвав на шматки час.
Дзеркало стало відображувати
наші внутрішні боріння,
сумніви, гризоти,
мов кадри чорно-білого кіно.
Люстро із винаходу людства
перетворилося на ката,
на вартового з батогом,
який періщить підсвідомість,
освітлює потаємні глибини.
Дзеркало корчить гримаси
страждання і болю,
уселенського абсурду,
фарсу століть,
вічного повернення історії,
циклічності катаклізмів.
Дзеркало розіб'ється
на безмежні острівці
розуму, які неможливо зібрати,
на уламки серця.
Дзеркало і задзеркалля -
це світ і антисвіт,
світло і темрява,
вічні антиномії,
між якими не буде
примирення,
кордон між якими
став полем бою.
Ми занурюємося в антисвіт
своєї підсвідомості,
мов у катакомби
первісних християн.

4 жовтня 2025