Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Наталя Чепурко (1964)
"... А я ж не корилася, із сльози відродилася - українкою ж я народилася..."


Інфо
* Народний рейтинг 4.698 / 5.46
* Рейтинг "Майстерень": 4.228 / 5.42
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Коефіцієнт прозорості: 0.742
Переглядів сторінки автора: 165336
Дата реєстрації: 2011-03-29 19:55:22
Звідки: Київ
Група: Користувач
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2026.08.05 19:26
Автор у цю хвилину відсутній

Про автора
Слезы лью-- по ночам не сплю,
знаю все колдовские тайны.
Это имя навек люблю--
звук протяжный,как стон: На-та-лья-а...
Красный ангел огнем святым
мне на левом плече пометил.
Оттого так горю я в дым,
бьюсь в туман и бросаюсь в ветер.
Пыль земную с полынью пью.
И в цыганской судьбе бродячей,
проходя по земле, пою,
что люблю и о чем так плачу:
май цветущий, июльский дождь
и осеннюю грусть под вечер,
и на святки-- гаданье в ночь:
бархат, снег, зеркала и свечи.
Откровения по ночам
книг забытых и писем лгущих,
у камина дымящий чай
и метель, за окном поющую...
(Что мне нужно? Любви всерьез
да безумства-- совсем немножко.)
И безмерно люблю до слез
всех бродячих собак и кошек.
Свое сердце-- все пять стихий,
что в груди моей чутко дремлют,
сны и сказки, и все стихи,
все цветы на земле и деревья...
В высях сердца ращу мечты,
чтоб лучами зари поджечь их:
собираю стихи- цветы,
как рассыпанный в море жемчуг...
Я жилица иных высот--
птица-феникс: горя, летаю.
Мое имя, как дикий мед,
на губах твоих сладко тает.
Не виденье, не человек
и не женщина--просто песня.
Тот, кого я люблю навек,--
Светлый ангел в тиши небесной...
Нет, не призрак я-- боль и бой:
жизнь до жжения, крик до хрипа,
тайна сфинкса, страшнее той--
не разгаданная Эдипом!
Хочешь, правду скажу, так вот:
я лишь голос-- и быль, и небыль.
Я-- над стонущей бездной вод
буревестник, распятый в небе!..
Я-- начало иных дорог,
затерявшихся в звездной гуще;
Я-- нездешний лесной цветок,
на печальной земле живущий.

Наталья Полищук.

Найновіший твір
Не буди лиха!
Лютувала стихія,
громовиця зітхала.
В небі, наче повія,
зграя дронів літала.
Все змішалось до купи:
пізні звуки тривоги,
і балістика лупить!!!
Оббиває пороги...
Вже нестача товарів-
логістична поразка!
Над столицею марево-
навіть дихати важко!
Кожна вража ракета,
наче встромлена в серце!
Незабаром віндета-
оцифрована в герці!!!
На навалу ворожу
буде божая кара:
ми однак переможемо!
І розверзнеться хмара!
Нам гроза- не завада!
Є нагальні проблеми,
але вийдемо з АДа-
перетворимось в МЕМи.
Вже недовго тремтіти
від ворожої бойні-
скоро будем гатити
балістичним озброєнням!
Свиснуть наші ракети
в скронях орської свити!
Це не хвіст від комети-
вони можуть убити!!!
Вони можуть убити,
як і наших вбивали...
Вороги-московити,
ви що цього не знали?
Тож собі закарбуйте:
не гнівіть бога раді,
про безпеку забудьте-
лихо в кожній громаді!