Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Павло ГайНижник (1971)

Інфо
* Народний рейтинг 3.386 / 5.25
* Рейтинг "Майстерень": 0 / 0
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Коефіцієнт прозорості: 0.710
Переглядів сторінки автора: 39288
Дата реєстрації: 2011-08-12 04:45:40
Звідки: Київ
Веб сторінка: hai-nyzhnyk.in.ua
Школа та стилі: поетична
У кого навчаюсь: О.Олесь, Т.Шевченко
Група: Користувач
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2025.11.24 14:02
Автор у цю хвилину відсутній

Про автора
Автор п'яти особистих поетичних збірок:

Згадуй мене...: Лірика кохання. - Київ, 2006. - 114 с.

Смак свободи...: Лірика життя. - Київ: Цифра-друк, 2009. - 95 с.

Плинність: Поезія. - Київ, 2015. - 100 с.

Відчуття: Поезія. – Київ: Крок, 2019. – 150 с.

Крізь час: Поезія. - Київ: Саміт-книга, 2022. - 360 с.

Поезії друкувалися у часописах "Подолянин" (Кам'янець-Подільський), "Батьківщина" (Торонто, Канада), "Соборність" (Ізраїль), у збірках поезій "Вілаґ почуттів", "Воїнам світла", в мистецькій антології «Пером і пензлем, і душею» та ін.

Хорова композиція «Скажи-но, гай» (слова П.Гай-Нижника, музика С.Заверухи) брала участь у Міжнародному фестивалі хорової музики (Варна, Болгарія; червень 2012 ).

Лауреат Міжнародної літературної премії імені І.Кошелівця 2013 р.

Особистий веб-сайт: hai-nyzhnyk.in.ua

Найновіший твір
ГІМН ДОСКОНАЛІЙ НІЖНОСТІ
ГІМН ДОСКОНАЛІЙ НІЖНОСТІ

О, Пані мо́я, погляд твій – Зірниця –
Крізь Всесвіту Вогонь веде на ешафот.
Наші чуття – чаклунство й таємниця,
Що є лиш відблиском нектару Насолод.
Ти – Пристрасті довічної наре́чена Цариця,
Яка Любов’ю пелена́ від хуртовин турбот.

Немає й в Пеклі сили цю печать зламати,
Й в Чистилищі немає вже скорбот таких.
Її я прагну наче Віри – цноту увібрати,
Що Про́щею є й Вироком для обраних усіх.
Благословенна Таїна, дозволь мені співати
Тобі Осанну віщу в славнях запальних.

Ми – Світло, що нани́зане на Сфери,
Яке веде у серце Бога з тяглості Землі;
Ти – Ніжність, що усте́лює бар’єри,
Мій Янголе з Вінцем і Правдою в зерні
Чий погляд – Сяйво з вищої Химери,
Що Думку зре́чує до Страти уві злі.

Серце піском могло ж бо стати в бурі
Й не знало б Втіхи блудне у Пітьмі,
Аж поки, Скарбе Неба у Лазурі,
Ти, наче Ява, не зійшла, як в сні,
Красою Ери Непорочності в Натурі
Нетлінності Буття і Зцілення в Весні.

І дотик – Благо молито́в, Ефіре чистий,
Вторинні зради й ґлум стирає що за мить.
І я – Паломник, втомлений і млистий,
Що прагне Раю, де твій лик горить
Як Алегорія і Зов, як Космосе іскристий,
Що у безсмертя Рок і Час благословить.

Ми – схо́ди ввись божественної Волі,
Де кожен крок – життя й розні́га неземна.
Ми – зорь Кохання й ви́пещення Долі
І вишукана гра її, суми́рна й чепурна
Немовби Мудрість, внесена в подолі
У чрево Вівтаря, де є роса і прісна, і парна́.

В тиші мовчання тремт Єства як Літургія,
Що спалює Преамбули облу́дливі страхи́
До Філософії Пізна́ння у обі́ймах – Ностальгія
Містерії єднання. У Схи́змах щирі також є шляхи
Єдиносущності двох Душ – Священна Хірургія,
Що оживляє Світ і первородні зго́ює Гріхи.

Я, Панно – вже вино, що ніжить Промінь Сходу,
Серця сплітаю і цілунками Помазую вуста,
Мій Дух уже давно – Просфо́ра твого Роду,
А ти – мій Заповіт. Ми – Розкіш й Простота.
В цій Швидкоплинній Вічності укладено Угоду
Про тимчасовість Пульсу – Сенс й Марнота.

Павло Гай-Нижник
24 листопада 2025 р.