Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Павло ГайНижник (1971)

Інфо
* Народний рейтинг 3.386 / 5.25
* Рейтинг "Майстерень": 0 / 0
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Коефіцієнт прозорості: 0.710
Переглядів сторінки автора: 38686
Дата реєстрації: 2011-08-12 04:45:40
Звідки: Київ
Веб сторінка: hai-nyzhnyk.in.ua
Школа та стилі: поетична
У кого навчаюсь: О.Олесь, Т.Шевченко
Група: Користувач
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2025.10.18 09:23
Автор у цю хвилину відсутній

Про автора
Автор п'яти особистих поетичних збірок:

Згадуй мене...: Лірика кохання. - Київ, 2006. - 114 с.

Смак свободи...: Лірика життя. - Київ: Цифра-друк, 2009. - 95 с.

Плинність: Поезія. - Київ, 2015. - 100 с.

Відчуття: Поезія. – Київ: Крок, 2019. – 150 с.

Крізь час: Поезія. - Київ: Саміт-книга, 2022. - 360 с.

Поезії друкувалися у часописах "Подолянин" (Кам'янець-Подільський), "Батьківщина" (Торонто, Канада), "Соборність" (Ізраїль), у збірках поезій "Вілаґ почуттів", "Воїнам світла", в мистецькій антології «Пером і пензлем, і душею» та ін.

Хорова композиція «Скажи-но, гай» (слова П.Гай-Нижника, музика С.Заверухи) брала участь у Міжнародному фестивалі хорової музики (Варна, Болгарія; червень 2012 ).

Лауреат Міжнародної літературної премії імені І.Кошелівця 2013 р.

Особистий веб-сайт: hai-nyzhnyk.in.ua

Найновіший твір
КОХАННЯ ФІМІАМ – ЖИТТЯ ЛЮБОВІ
КОХАННЯ ФІМІАМ – ЖИТТЯ ЛЮБОВІ

Розні́га від тепла́ – легки́й дим фіміаму,
Розвіється що швидко на вітрах чужих.
Й кохання теж, бува́, ширя́ з ідилії у драму
Й тьмяніє блиск краси у післясмак утіх.

Кохання – тільки чи фатальний долі знак,
Як дзвін розбитий, що співав лиш раз.
А насолода багряні́є як примарний мак,
Що опіум моло́чить в згу́бовий екстаз.

Чи то душа – стара поштова скринька,
Де зберігаються листи забутих клятв,
Й Любов щоразу – перша зно́чі зірка,
А може – мить, як спа́лах – симулякр.

Ми цілувались, наче при́види у сні,
Під покрово́м німої цноти ночі
І присягалися наві́ки – щирі і ясні́,
Й світання про́мені були тоді пророчі.

Життя – мозаїка, що сяє в диві вітражем,
Коли ллє Сонце крізь його скло світло,
Але дощу лиш мряка – зча́хне міражем,
Та все ж в розмай воно розба́рвно кві́тло.

Щастя любові – обеліск безсмертя, а не міт,
Кохання ж – ро́си почуттів на пелюстка́х,
Що зми́лують вкінці часу́ суворо-сірий світ
Й сльозами зсо́ляться в розхри́станих літа́х.

Павло Гай-Нижник
17 жовтня 2025 р.