Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Павло ГайНижник (1971)

Інфо
* Народний рейтинг 3.382 / 5.25
* Рейтинг "Майстерень": 0 / 0
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Коефіцієнт прозорості: 0.709
Переглядів сторінки автора: 44271
Дата реєстрації: 2011-08-12 04:45:40
Звідки: Київ
Веб сторінка: hai-nyzhnyk.in.ua
Школа та стилі: поетична
У кого навчаюсь: О.Олесь, Т.Шевченко
Група: Користувач
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2026.10.09 14:43
Автор у цю хвилину відсутній

Про автора
Автор п'яти особистих поетичних збірок:

Згадуй мене...: Лірика кохання. - Київ, 2006. - 114 с.

Смак свободи...: Лірика життя. - Київ: Цифра-друк, 2009. - 95 с.

Плинність: Поезія. - Київ, 2015. - 100 с.

Відчуття: Поезія. – Київ: Крок, 2019. – 150 с.

Крізь час: Поезія. - Київ: Саміт-книга, 2022. - 360 с.

Поезії друкувалися у часописах "Подолянин" (Кам'янець-Подільський), "Батьківщина" (Торонто, Канада), "Соборність" (Ізраїль), у збірках поезій "Вілаґ почуттів", "Воїнам світла", в мистецькій антології «Пером і пензлем, і душею» та ін.

Хорова композиція «Скажи-но, гай» (слова П.Гай-Нижника, музика С.Заверухи) брала участь у Міжнародному фестивалі хорової музики (Варна, Болгарія; червень 2012 ).

Лауреат Міжнародної літературної премії імені І.Кошелівця 2013 р.

Особистий веб-сайт: hai-nyzhnyk.in.ua

Найновіший твір
МАРАВИДІННЯ ТРЕТЄ. ЧУГАЙСТЕР
ТРИ МАРАВИДІННЯ

МАРАВИДІННЯ ТРЕТЄ
Чугайстер
(Поповодь Лісу/Землі • про Духа і Опришка)

Шумлять старезні па́щі в верховинах,
Згасає ватра згарищем між зір.
Опришок там у кам’яних долинах
Молитву шепче під покровом гір.

Він стільки зим ховався від погоні,
Що й наодинці правив коляду,
Та раптом бір розкрив щільні долоні
І заманив дейнеку у біду.

Там, де смерек гуща́к як жмут розкосий
Й зжирає темрява світанок ще малим,
Постав із нетрів велетень стобосий –
Той дух, що предки звали лісовим.

«Викинь хреста, – шепоче дух із висі, –
Втопи його нараз у пе́рвісній воді.
Довіку в мо́му чаді розчинися –
Тут зблу́дяться гріхи всі молоді…»

Злякався легінь, впавши до нестями,
Чуга́йстера ураз прийняв як оберіг...
І глухомань розве́рзлась чаклунами,
Хор мавки завели́, водя́ник грав у ріг.

Зійшла тоді у татя вся карпатська хаща,
Кумирів розпізнав і духів..., іншу дивину.
Його ж душа – і вірна, і пропаща –
Занурилась в слов’янську таїну.

Упала бартка миттю в вікові мохи́,
Розсипавсь порох і свинець на дріб...
Замішує земля у тісто потрохи́
На кров в’язку́ – і так пече свій хліб.

Павло Гай-Нижник
5 жовтня 2026 р.