Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Павло ГайНижник (1971)

Інфо
* Народний рейтинг 3.386 / 5.25
* Рейтинг "Майстерень": 0 / 0
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Коефіцієнт прозорості: 0.710
Переглядів сторінки автора: 44154
Дата реєстрації: 2011-08-12 04:45:40
Звідки: Київ
Веб сторінка: hai-nyzhnyk.in.ua
Школа та стилі: поетична
У кого навчаюсь: О.Олесь, Т.Шевченко
Група: Користувач
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2026.10.05 22:50
Автор у цю хвилину відсутній

Про автора
Автор п'яти особистих поетичних збірок:

Згадуй мене...: Лірика кохання. - Київ, 2006. - 114 с.

Смак свободи...: Лірика життя. - Київ: Цифра-друк, 2009. - 95 с.

Плинність: Поезія. - Київ, 2015. - 100 с.

Відчуття: Поезія. – Київ: Крок, 2019. – 150 с.

Крізь час: Поезія. - Київ: Саміт-книга, 2022. - 360 с.

Поезії друкувалися у часописах "Подолянин" (Кам'янець-Подільський), "Батьківщина" (Торонто, Канада), "Соборність" (Ізраїль), у збірках поезій "Вілаґ почуттів", "Воїнам світла", в мистецькій антології «Пером і пензлем, і душею» та ін.

Хорова композиція «Скажи-но, гай» (слова П.Гай-Нижника, музика С.Заверухи) брала участь у Міжнародному фестивалі хорової музики (Варна, Болгарія; червень 2012 ).

Лауреат Міжнародної літературної премії імені І.Кошелівця 2013 р.

Особистий веб-сайт: hai-nyzhnyk.in.ua

Найновіший твір
МАРАВИДІННЯ ПЕРШЕ. ПЕРЕЛЕСНИК
ТРИ МАРАВИДІННЯ

МАРАВИДІННЯ ПЕРШЕ
Перелесник
(Поповодь Вогню • про Духа і Князівну)

Зірва́лось небо спалахом крилатим,
Прокреслив темінь золотий вогонь.
Несе князівна плач і тремт в палати,
Стискаючи молитву між долонь.

Чекає милого з далекого походу,
В ніч зазираючи крізь пелену́ зажу́р.
Аж раптом іскри заятри́ли воду,
І князя постать зма́рилась з-під хмур.

Як в навіже́нні, з полум’я і диму
Звитяжний перед очі став юнак.
Вона впізнала у́смішку незриму
Й сприйня́ла я́ву як таємний знак.

Озвався дух: «Я твій вогонь і ка́ри,
Прийшов здале́ка на ноче́вий клич.
Леті́мо ра́зом в засвіти, в затьма́ри,
В били́ни сиві. Нам дасть крила сич!

В обі́ймах ні́ги ти розсте́лиш вто́му,
Згориш на попіл, купино́вий цвіт.
Нема буття більш й вороття додому,
Для двох нас вже не су́щий живосвіт!»

Ступила дівчина у потойбі́ч проміння,
Зрікаючись марнот земних і днин.
Лишились лиш тіне́й палахкоті́ння,
Й дух Переле́сника, де пророста́ полин.

Павло Гай-Нижник
5 жовтня 2026 р.