Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Борис Костиря (1983)

Інфо
* Народний рейтинг 4.765 / 5.45
* Рейтинг "Майстерень": 4.704 / 5.44
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Коефіцієнт прозорості: 0.766
Переглядів сторінки автора: 26945
Дата реєстрації: 2013-04-08 14:39:46
Школа та стилі: Модернізм
Група: Користувач
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2025.09.15 23:01
Автор у цю хвилину відсутній

Про автора
Народився 18 серпня 1983 року в селі Підгорівка Старобільського району Луганської області. У 2006 році з відзнакою закінчив факультет української філології Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, у 2010 році закінчив аспірантуру Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН  України.
2007-2008. Літературний редактор газети «День».
2011. Редактор Національного університету харчових технологій.
2011‒2020 ― молодший науковий співробітник Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського НАН України.
Лауреат літературної премії видавництва «Смолоскип» (2020).
Автор поетичної збірки «Сонце в крові» (2004). Автор романів "Брама вічності" (2020) і "Небесний меч" (2021). Автор монографії про Клима Поліщука. Друкувався в газетах «Літературна Україна», «День», «Молодь України», журналах «Київ», «Вітчизна», «Дзвін», «Березіль», «Буковинський журнал», «Золота пектораль», «Холодний Яр», «Бахмутський шлях», «Українська мова й література в середніх школах, ліцеях, гімназіях і колегіумах» та збірниках наукових статей. Твори перекладені російською мовою.
Шукаю видавця для своїх віршів. Пишіть на електронну пошту.

Найновіший твір
Провінція
Осіннє листя падає за комір
і наповнює страхом.
Сніг лягає білим саваном
для всіх дум і сподівань.
Грати в доміно можна
хіба що з пусткою.
Грати в карти - з абсурдом.
Цокатися з дзеркалом,
зі своїм двійником.
Лайдак збирає пляшки,
як окрайці думок.
Шляхами їздять "Жигулі",
як недобиті мамонти.
Навколо бруд, який уїдається
у душу, бруд, у якому
тонуть аркуші з віршами,
тоне поезія і виповзає
задушлива проза.
Пожовклий листок у калюжі -
як останній вірш-утопленик.
Провінція має пропите обличчя,
посічене шрамами.
Від нього на кілометри
доноситься запах тютюну.
Він тікав від провінції,
а насправді тікав від себе,
тікав від кривпвої рани
своєї душі, від звіра,
який кричав у ньому,
від сутінок у самому собі.
І осіннє листя кажанами
наздоганяло його
з болісними спогадами,
які він хотів забути,
зі стогонами і криками,
із пекельним помахом крил.
Спогади налітають
нездоланними примарами.
Вони показують свої кігті,
які нещадно шматують плоть.
Спогади мають руки і ноги,
вони мають ікла,
які вгризаються в горло.
Провінція стає
застійним болотом для спогадів.
Болото вирощує монстрів,
вирощує привидів.
Старі, вицвілі фотографії
провінції стають реальністю,
бо вона застигла на місці.
Старі привиди встають із могил,
бо їхній час ніколи
не закінчувався. Минуле
стало вічною сучасністю.
Так вгрузаєш у багно,
як у мертвотні теорії,
у віджилі уявлення,
кліше, стереотипи.
Багно розповзається, мов ризома,
як вічна пастка буття.
Ти йдеш непрохідною дорогою,
як постмодерною реальністю,
як вічними викликами
і нерозв'язними питаннями.
Звернути нікуди не можна.
Ризома розпадається.
Кросворд потрапив у колапсоїд.
У провінції можна ввдпочити
від цивілізації, від безумної
гонитви мегаполісу,
але ж цивілізація вдарить тебе
тупим вістрям клинка,
коли ти цього зовсім не очікував.
Провінція розлита по лицях,
вони різні, але зливаються в одне.
І часто це обличчя - безликість
або застигла стандартна маска.
Так важко знайти омріяні
чисті душі, тому що вони
укриті мулом. І все-таки
особистість може зрости
у провінції з її захланністю,
пригніченням індивідуальності
і культом сірої маси.
Вона зростає всупереч
жорстким звірячим законам.
І де їй зростати,
як не в середовищі,
яке чинить опір?
І особистість, укрита сміттям
і зарита в землю,
все-таки не здається.
Її вже стратили
і майже поховали, але вона
вистромлює із землі кулак.
І творчі пориви
не зітліють під стогами
соломи. Фашизм сірої маси
не всевладний. Диктатура
посередності повинна бути
подолана. Кримінальні люмпени
не будуть правити бал.
А я, укритий листям,
все-таки не здаюсь ночі,
не здаюсь болоту.

21 грудня 2023