Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Юрій Гундарів (1955)

Інфо
* Народний рейтинг 4.656 / 5.42
* Рейтинг "Майстерень": 4.634 / 5.41
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Коефіцієнт прозорості: 0.744
Переглядів сторінки автора: 106122
Дата реєстрації: 2022-09-01 11:31:52
Група: Користувач
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2026.11.15 10:06
Автор у цю хвилину відсутній

Про автора
Народився 1955 року в грузинському місті Поті.
Закінчив факультет журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка.
Заслужений журналіст України.
Лавреат VIII Міжнародного літературного конкурсу імені Григора Тютюнника (2026).
Володар Диплома особливого зразка V Всеукраїнського конкурсу малих прозових форм імені Василя Стефаника (2026).
Вірші та проза публікувалися в Україні, а також у США і Німеччині.

Найновіший твір
ВОНИ ЗАХИЩАЛИ НАС. Євгеній Соловей
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ставали на коліна, проводжаючи земляка. Багато хто тримав у руках гілочки верби…

Він був кремезним і, на перший погляд, суворим чоловіком із грубим голосом. Але всі, хто пізнавав його ближче, одразу розуміли, що насправді це дуже чуйна і щира людина.
Він працював оператором на суспільному мовнику УТ-1, згодом на "Інтері" та "1+1".
Друзі називали його птахом – і через прізвище, й через легку вдачу.
Прізвище й визначило його подальший шлях у війську. "Я – Соловей, я – птах, я буду літати", – саме так сказав він у військкоматі.
І він став пілотом БпЛА…

У Вербну неділю
навколішки стати,
гілочку білу
в руках тримати,
а сльози в очах
вглиб заховати…
«Я – Соловей, птах,
буду літати!».

2026 рік