Поетичні майстерні - Самвидав

Вірші, проза, аналітика, огляди

Автори /

Рей Ікс

Інфо

* Народний рейтинг	0 / 0
* Рейтинг "Майстерень":	2.676 / 4
* Творчий вибір автора:	Любитель поезії
* Статус від Майстерень:	Любитель поезії
* Коефіцієнт прозорості:	0.742
Переглядів сторінки автора:	8524
Дата реєстрації:	2006-08-05 13:37:50
Група:	Користувач
Е-mail:	<< Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті	1999.11.30 00:00
Автор у цю хвилину	відсутній

Найновіший твір

(продовження)
Коли споночіло,
він зайшов до бортового механіка.
То був добрячий чолов’яга.
На столі записка:
„Я з моїм другом утекли минулої ночі
в надії, що нас підбере
інший корабель.
Ми все знаємо.
Щасти тобі. Стрінемось.”

Він зайшов до кока.
Кок сказав: „У мене свій камбуз.
Він мені що карцер.
Інше мене не гребе.”

Він зайшов до фельдшера.
„Я сьогодні тайкома
перев’язав рану матросу,
якого побили.
Я бачу. Я знаю. Але
я не можу кинути людей…
Якщо ми виживемо,
я напишу тобі листа.”

Він зайшов до штурмана.
„Капітан сказав,
що ти бунтар,
щоб я тебе не слухав.
Він попередив,
що тобі не варто довіряти
і що ти безлична людина,
і що ти маєш намір його вбити.
Іди геть. Мені соромно за тебе.”

Він зайшов до ще кількох своїх друзів.
Він зайшов до юнги,
що вже облягався спати.
„А я виживу при будь-якому режимі.
Втім, якщо ти прихопиш запаси морозива…
Я ж так люблю морозиво,
і томатний сік з перцем та сіллю,
а коли гладять – це взагалі супер!”
Він йому подякував.

Він зайшов до каюти,
де спала Дівчинка.
Просто Дівчинка.
Він її розбудив.
„Іди до дідька.
Який там курс, дай мені спати,
та ще й ті дурні матроси зняли бунт,
так репетували,
що у мене тепер мігрень.”
Він не мав таблетки від мігрені,
тому вже не міг їй нічим помогти.

Він зайшов у кубрик,
де покотом спали матроси.
Вожак не спав.
Він сидів із забинтованою головою,
дивився в ілюмінатор
і по зорях
самотужки, напівнавгад,
визначав квадрант.
Але він уже знав,
що корабель
іде неправильно.
І йому було не байдуже.
„Платня ліва річ.
Я сьогодні сказав:
що мені гроші,
душі передовсім треба рятувати. Душі.
Але капітан і його помічник
не знають,
що таке душа.
Вони сьогодні вб’ють мене,
якщо я їх не випереджу.
Ходімо поглянемо,
чи вони сплять.”

Вони зайшли в капітанську рубку.
Там плече до плеча
спали дві механічні ляльки,
начинені залізяччям.
З них була вийнята частина деталей,
щоб не зношувались.

Боцман смачно плюнув
і сказав міцне слівце.
Вони розвернулись і пішли
спускати шлюпку.
Матроси тихо вислизали на палубу,
виносячи речі й припаси.
Нічна вода була як ртуть.
Тиха.
Був малий вітер.
Корабель входив
у Бермудський трикутник.
Всі спали…

Наступного дня
капітан замкнув рубку на ніч
на ключ і ланцюжок.
Постраждали навіть невинні.
Байдужість винагородилася
найщедріше.
Помічник роздавав милості,
написані на фантиках з-під цукерок,
і виносив вироки.

Ще шість років
вони товклися на одному місці.
Вже ніхто не шукав виходу.