Поет-дивак, поет-футурист, поет-лірик, поет-урбаніст, поет-новатор. Це далеко неповний перелік означень непересічного українського поета Михайля Семенка.
Народився він 31 грудня 1892 року в селі Кибинці на Полтавщині.
1913 р. виходить його перша поетична збірка «Prelude», а 1914 р. вже дві нові книги – «Дерзання» і «Кверо-футурізм». В Києві він видав: два числа «Універсального журналу» (1918 р.), «Фламінго» (1919 р., за участі А. Петрицького), «Альманах трьох» (1920 р., за участі О. Слісаренка і М. Любченка), одне число «Катафалк искусства» (1922 р.), одне число «Семафор у майбутнє. Апарат панфутуристів» (1922 р.), «Жовтневий збірник панфутуристів» (1923 р.). Спражнім дітищем Семенка, рупором його та його літературного оточення став щомісячний журнал «Нова генерація» (Харків, 1927–1931). Своєрідними знаковими виданями його творчості були: «Кобзар. Повний збірник поетичних творів в одному томі, 1910–1922» (Київ, 1924) та «Повна збірка творів» у трьох томах (Харків, 1929–1931).
За життя поета звинувачували у різноманітних гріхах і «злочинах»: епатаж, позерство, самореклама, поетичне хуліганство, мавпування російського футуризму, плагіат, технічна гра з формою, провінційність.
Цікаво, що Семенко з 1916 по 1922 рр. перебував у лавах комуністичної партії, але потім покинув цю капосну організацію.
Останні поетичні збірки – «Європа і ми», «Міжнародні діла». Останньою життєвою справою поета була його недописана поема «Німеччина», читання якої викликало щире захоплення у неокласика Максима Рильського. Через три дні Семенка заарештували. На дворі був квітень 1937 р. 23 жовтня 1937 р. Військова колегія Верховного Суду СРСР за «активну контрреволюційну і терористичну діяльність з метою повалення Радянської влади» винесла поету смертний вирок. Того ж дня його серце перестало битися. Рух і вічне оновлення поезії зупинено…
Про Михайля Семенка можна прочитати в «Білій Гвардії» М. Булгакова, «Людях. Літах. Життях» І. Еренбурга. Тарас Чубай, фронтмен гурту «Плач Єремії» написав музичну композицію на слова Михайля Семенка – «Морзе».
На початку 90-х сформувалися і діяли дві поетичні групи, які які в той чи інший спосіб пов’язані із творчістю батька українського футуризму: «Червона фіра» (Харків) і «Нова деґенерація» (Івано-Франківськ).

Твори:
Семенко Михайл. Кверо-футурізм. Поезопісні. – К., 1914. – 25 с.
Семенко Михайль, Шкурупій Гео, Бажан Микола. Зустріч на перехресній станції. Розмова трьох. – К.: Бумеранг, 1927. – 49 с.
Семенко Михайль. Арії трьох П’єро [Повна збірка творів, T. I]. – Харків: Державне вид-во України, 1929. – 254 с.
Семенко Михайль. В садах безрозних [Повна збірка творів, T. II]. – Харків: Вид-во Література і мистецтво, 1930. – 256 с.
Семенко Михайль. Тов. Сонце [Повна збірка творів, T. III]. – Харків: ДВОУ Література і мистецтво, 1931. – 256 с.
______________________________________
Творчість поета анонсована Миколою Левандівським