Катерина Лук'яненко (1988)
Живу кожну мить. І кожну мить відображаю у віршах. Поезія - це моє повітря, мій спокій, моє натхнення, мої почуття і мої думки. Поезія - це моє життя. А моє життя - поезія. Це мій світ, чарівний і неповторний, непояснюваний...
Слова приходять з неба. І народжується моя поезія.
Буду вдячна за коментарі та оцінки!
Я - українка
Я - українка! І я горда цим званням!
Іду. Пишаюся. Заквітчана барвінком
Моя душа. І прадідів земля
Веде мене в майбутнє. На хвилинку
Я зупинюся, щоб напитися життя
З криниці, щоб набратись сил від сонця,
Відчути серцем пісню солов'я,
Спіймати долю у свої долонці.
Я - українка! Це моє ім'я!
Моє покликання! Моя болюча туга...
Ступаю боса... Спахана рілля
Димить у полі під залізним плугом.
Цвіркун скликає гучно на обід,
У пелюстках квіток бджола працює.
Я хочу відродити славний рід,
Де мир, любов і щастя запанують!
Я - українка! Горді куполи
Повстануть брамою. Земля моя священна
Воскресне з першим паростком з землі.
Повстане. І вогнем благословенна,
Очиститься, умиється від сліз,
Відродиться, вдихне на повні груди.
На сцену гордо вийде з-за куліс!
Я - українка! І ніколи не забуду
Цього звання!..
Автор: Катерина Лук'яненко
17.03.2014р.