Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Євген Федчук (1960)

Інфо
* Народний рейтинг 4.866 / 5.38
* Рейтинг "Майстерень": 4.735 / 5.31
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Коефіцієнт прозорості: 0.762
Переглядів сторінки автора: 55279
Дата реєстрації: 2020-02-03 16:10:04
Група: Користувач
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2026.02.22 15:47
Автор у цю хвилину відсутній

Найновіший твір
* * *
Ось дідова уже старенька хата,
Але міцна, сто літ буде стояти.
А нову батько самотужки зводив.
Її також кидати дуже шкода.
Бо тут родився, тут маленьким бігав
І по траві зеленій, і по снігу.
Тут все своє, у що вкладав я душу
І все оце тепер кидати мушу.
А сад своїми ж посадив руками,
І доглядав, і пестував роками.
Мені ж тут кожна гілочка знайома.
Сам обрізав, не довіряв нікому.
І винограду викохав багато.
Хто навесні візьметься обрізати?
Я ж кожен кущик з чубука ростив.
А які грона кожен з них родив?
І кинути усе? А господарство?
Що саме маю я робити з птаством?
Он і курчаток кури налупили
Дурні на зиму. І качки теж сіли.
З котами що й собаками робити?
Вони ж не звикли, наче дикі жити.
І всі з малого на очах зростали.
Тепер у очі пильно зазирали,
Мов відчували, що господар кине.
Як з ними поступити я повинен?
А гуркіт бою усе ближче чути.
Уже ракети долітають люті.
Там когось вбило, хати розвалило,
Лише великі вирви залишило.
Отож, і думай, що його робити,
Як воно може раптом прилетіти
І все оце, за що тримаюсь марно,
Лиш купою руїн одразу стане.
Й тобі самому буде за могилу.
А до життя ж непереборна сила.
Стою в дворі, дивлюсь на все і сльози
Повільно замерзають на морозі.