Панасюк Ірина Осінній_місяць (2000)
|
Поетеса? Віршівниця? Графоманка?
|
Ще із самого дитинства мені писалося. Писалося то тут, то там і ніде загалом. Пишуть і досі, пишеться так само. І однаково вчуся, тому буду рада конструктивній критиці і добрій пораді❤
Та прошу вас боліти разом зі мною, буду рада бачити у своєму телеграмі, де також ділюся цікавими фільмами, думками і усім-усім, що зачіпає душу💔
Богиням
Скільки нас тут?
Андромеди, Цирцеї,
дівчата - ікони,
дівчата-лілеї.
Дівчата - конвалії, кровця-отрута.
Дівчина - м‘ята і дівчина-рута.
Всю свою гордість зростаючи взяли.
Ти, моя земле, горююча мати.
Всі хто у тебе лягав - проростає.
Знову і знову,
і краю немає
дівчатам - волошкам,
дівчатам - колоссю.
Макам кривавим у русім волоссі.
Нічого немає у першому світі,
а в іншому світі світанки літні,
і роси на косах пахнуть майбутнім,
там дівчина - щастя і дівчина - мудрість.
А в третьому світі дівчина - мужність,
ладнає щити для смертного мужа,
малює на них лямди
і пише:
«хто ляже на нього, а хто з ним задише».
Оживить це древо у дівчину-волю.
В четвертому світі здійснить свою долю.
І вернеться все до початку початків,
де дівчина - дівчинка, стАриця, мати.
Де Жива і Слава і так тому бути.
Ніхто не забутий.
Ніщо не забуте.
06,07,22