Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Тетяна Левицька

Інфо
* Народний рейтинг 5.579 / 6.21
* Рейтинг "Майстерень": 5.658 / 6.3
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R1
* Коефіцієнт прозорості: 0.749
Переглядів сторінки автора: 247128
Дата реєстрації: 2009-10-07 19:12:27
Звідки: Київ
Група: Користувач
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2026.02.11 11:39
Автор у цю хвилину відсутній

Про автора
Тетяна Левицька народилася в м. Романів Житомирської обл. З 1976р. проживає в м. Київ.
Поет, прозаїк, член Національної спілки письменників України — НСПУ, "Заслужена діячка естрадного мистецтва України".
Друкувалася у збірках: "Шал вітрів", "Пензлі різнобарв", "Многоцветия имён", "Обпалені крила", "У пошуку альтернативи", "Українській літературній газеті", журналі - "Дніпро",четирьох альманахах"Нескорена Україна"
Авторка поетичних збірок: "Причастися любов'ю", "Долю пишуть небеса", "Лавандові мрії," "Світоч душі" - корона сонетів."ВІРА, НАДІЯ та онкомаркери" — проза.
На її слова написано більше шестидесяти пісень такими композиторами, як: Леонід Нечипорук, Тетяна Мирошниченко, Михайло Назарець(спільний пісенний альбом), Віктор Охріменко, Олександр Чернега, Володимир Сірий, Світлана Кас'яненко, Юрій Євсєєв, Геннадій Володько та інші. Дипломант багатьох конкурсів.
Лауреат I ступеня "I-го Київського фестивалю Православної Поезії", — 2019р.
Лауреат пісенного фестивалю "Вернісаж — 2021-2022р", дипломант фестивалю " Ucrania Fest" (Іспанія) — 2021р.
Лауреат Міжнародної премії — "Культурна дипломатія", нагороджена Всесвітнім золотим орденом - "Культурна дипломатія" — 2022р
Лауреат літературної премії Ярослава Дорошенка — 2023р.
Лауреат міжнародної літературно-мистецької премії імені Григорія Сковороди — 2024р.

Найновіший твір
Месенджер

Про ідеал, мій друже, не пишіть —
дурман ілюзій в полисках звабливих.
Немає цвіту в змореній душі,
це Вам здалося, що я особлива.

То Ви мене намріяли з пісень,
зліпили із фантазій феєричних.
А я скажу відверто Вам, лишень,
моя планида — п'єса драматична.

Світлина бездоганна, та мені
на ній десь двадцять сім, таки не більше.
Іще тоді у непогожі дні
жахних, як смерть, я не писала віршів.

У ті часи непрохана сльоза,
мабуть, від щастя бли́снула в зіницях.
Більш не кажіть, що чуйна бірюза
у повний місяць Вам щоночі сниться.

Пояснювала: «В мене є сім'я —
надійний пліт в буремній хвилі смути.»
Але куди нас вабить течія
не важко уявити і збагнути.

В біді не звинувачуйте мене —
зігріти всіх охочих неможливо.
Нехай Вас хуртовина омине,
і сластолюбства божевільна злива.

Я видаляю Вас і свій портрет,
щоб не бентежив інтернетні чати.
Коли зустрінемося тет-а-тет,
Ви спробуйте хоча б мене впізнати!

10.02.2026р