Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Олена Побийголод (1965)
«Колись ми нарешті позбавимось російської мови, і тоді нам знадобляться переклади з російської літератури».
(З листа С.Бандери до М.Рильського)


Інфо
* Народний рейтинг 4.865 / 5.56
* Рейтинг "Майстерень": 4.867 / 5.6
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Коефіцієнт прозорості: 0.738
Переглядів сторінки автора: 96528
Дата реєстрації: 2010-02-15 22:28:18
Веб сторінка: https://veryltd.com/olena/
У кого навчаюсь: М.В.Шевченко
Група: Користувач
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2026.11.21 18:17
Автор у цю хвилину відсутній

Найновіший твір
1937. Москва травнева
(Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно
ночі залишки жене.
Добрий ранок, любе місто,
у Вітчизні головне!

    Принадлива,
    вигадлива,
    ніколи не розгублена,
    Москва моя,
    зоря моя,
    назавжди ти улюблена!

Дужче, сонце, над землею
з неба синього світи,
щоб до висі Мавзолею
нашу радість донести;

щоб над строєм виростали
стяги, усмішкам услід,
щоб махнув рукою Сталін,
звідти нам шлючи привіт!

    Принадлива,
    вигадлива,
    ніколи не розгублена,
    Москва моя,
    зоря моя,
    назавжди ти улюблена!

Розгорівся ДЕНЬ довкола,
вулиць шум росте стократ.
Крізь відкриті вікна школи
чутно галас жовтенят.

Пестячи у небі просинь,
пі́ючи пісні нові,
молодий, простоволосий –
лине травень по Москві.

    Принадлива,
    вигадлива,
    ніколи не розгублена,
    Москва моя,
    зоря моя,
    назавжди ти улюблена!

ВЕЧІР тане в білій димці,
небо – в за́граві зорі,
і на ніжці-невидимці
сяють буси-ліхтарі.

Ось коли гуляють пари!
Гомінлива і жива,
у проспекти та бульвари
розтікається Москва.

    Принадлива,
    вигадлива,
    ніколи не розгублена,
    Москва моя,
    зоря моя,
    назавжди ти улюблена!

НІЧ весня́на заглядає
у гладінь Москви-ріки,
як нічні птахи, співають
поїздів швидких гудки.

Дзиґарі на Спаській вежі
передзвоном б’ють лунким...
Місяць сяє у безмежжі...
На добраніч нам усім!

    Принадлива,
    вигадлива,
    ніколи не розгублена,
    Москва моя,
    зоря моя,
    назавжди ти улюблена!

(2026)