Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Козак Дума (1958)
Душа колись полине до світил,
але сердець торкатимуся знову,
бо аркушем нестиме небосхил
моє відверте поетичне слово!

Інфо
* Народний рейтинг 4.995 / 5.45
* Рейтинг "Майстерень": 4.964 / 5.46
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Коефіцієнт прозорості: 0.777
Переглядів сторінки автора: 165449
Дата реєстрації: 2016-10-24 19:49:34
Школа та стилі: Школа - життя, стилі - аляудські (різноманітні)
У кого навчаюсь: Тарас Шевченко, Василь Симоненко, Василь Стус, Микола Вінграновський, Ліна Костенко, Наталя Забіла, Всеволод Нестайко, але повчитись можна у будь-кого...
Група: Користувач
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2025.04.06 09:05
Автор у цю хвилину відсутній

Про автора
Невиправний реаліст. Читаю, пишу, насолоджуюсь життям, борюсь, в т.ч. і з собою…

Найновіший твір
Одвічні прочанки

Гаптується ча́сом верета вінчальна,
вкриває гілля́ білий квіт,
та вітер навіює присмак печалі
і линуть думки у політ,
а цвіт опадає із віт…

Доносить віола безмірності звуки,
лунає прийдешнього суть –
одвічні подруги, любов і розлука,
постійно «за руки» ідуть.
Закляті коханки – любов і розлука,
вже сум насолоди несуть.

Самі відчинили ми браму в майбутнє,
захмарних висот досягли,
і ось уже сяє велике і сутнє,
та пасма зажури лягли,
як хвилі поміж ковили…

Долати дорогу – то ціла наука!
Крізь бурю, безмежжя і час…
Одвічні прочанки – любов і розлука
завжди́ супроводжують нас.
Святі мандрівниці – любов і розлука,
по вінця наповнюють нас.

Що далі живе́мо, тим роки коротші,
солодші близьких голоси.
Лише б затяжко́ю не ви́далась ноша,
щасливі тривали часи
і божої стало роси.

То берег, то море, то сонце, то хуга,
то ангели, то бісівство́…
Два вороги вічні – любов і розлука,
без жа́лю шматують єство.
Одвічні дороги – любов і розлука
моє розтинають єство.